С-1 (підводний човен СРСР)
![]() Райони затоплення С-1 С-1 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі заводу № 189 в Ленінграді під заводським номером 266. 8 серпня 1935 року спущений на воду. 23 вересня 1936 року включений до складу Балтійського флоту[1]. Історія службиНа початок радянсько-фінської війни С-1 проходив службу у складі 13-го дивізіону ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. 3-16 грудня 1939 року здійснив перший бойовий похід. 10 грудня човен помітив у Ботнічній затоці поблизу Порі і атакував одиночний транспорт — німецький пароплав «Больхайм» (3324 брт), який перевозив целюлозу. 16 грудня радянський човен благополучно повернувся в Лібаву. З 22 грудня 1939 до 20 січня 1940 року С-1 здійснив другий бойовий похід у складних льодових умовах. За радянською інформацією під час цього походу його атакували два фінських гідролітаки «Юнкерс W 34», один з яких артилеристам вдалося збити (фінською стороною факт зіткнення не підтверджується). 20 січня 1940 року човен повернувся на базу. 7 лютого 1940 року човен нагородили орденом Червоного Прапора, а його командир Трипольський О. В. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На початок німецько-радянської війни, 22 червня 1941 року, С-1 перебував на ремонті в Лібаві на заводі Тосмаре у складі 1-го дивізіону ПЧ КБФ. Ввечері 23 липня 1941 року, коли німці були вже на підступах до міста, С-1 вивели з доку, після чого підірвали силами екіпажу, який перейшов на ПЧ С-3, на якому перейшов до Таллінна. Незабаром після окупації Лібави С-1 був піднятий німцями, і так як міцний корпус субмарини не отримав значних пошкоджень, його відбуксирували в Кіль, де Крігсмаріне використовували як дослідне судно. 7 серпня 1943 року в результаті ряду випробувань, в ході яких вивчався вплив глибинних бомб, корпус субмарини затонув. Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia