Сільвія Піналь |
---|
ісп. Silvia Pinal |
---|
|
Ім'я при народженні | ісп. Silvia Pinal Hidalgo |
---|
Народилася | 12 вересня 1931(1931-09-12)[3][4][5] (93 роки) Гуаймас, Сонора, Мексика[5] |
---|
Громадянство | Мексика |
---|
Діяльність | акторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, кінопродюсерка, продюсерка театру, телепродюсерка, політична діячка |
---|
Alma mater | El Colegio de Méxicod |
---|
Роки діяльності | 1949 — тепер. час |
---|
Партія | Інституційно-революційна партія (Мексика) (2000) |
---|
Чоловік | Рафаель Банкельс (1947—1952), Густаво Алатрісте (1961—1967), Енріке Гусман (1967—1976), Туліо Ернандес Гомес (1981–1995) |
---|
Діти | Сільвія Паскель, Алехандра Гусман і Viridiana Alatristed |
---|
IMDb | nm0683831 |
---|
|
Нагороди та премії |
Арієль (1957), (1958), (2008); Орден Ізабелли Католички (2006) |
|
|
|
|
|
Сільвія Піналь у Вікісховищі |
|
|
Сільвія Вероніка Піналь Ідальго (ісп. Silvia Veronica Pinal Hidalgo; 12 вересня 1931, Гуаймас, Сонора) — мексиканська акторка театру, кіно та телебачення, продюсер та політична діячка.
Життєпис
Народилась 12 вересня 1931 року у місті Гуаймас в мексиканському штаті Сонора. Коли їй було п'ять років її мати Луїса Ідальго Агілар вийшла заміж за журналіста Луїса Піналя, в якого було три дочки від попереднього шлюбу й який вдочерив Сільвію (зі своїм біологічним батьком — диригентом Мосесом Паскелем, вона познайомилася лише в 11 років). Родина мешкала в Акапулько та Монтерреї, згодом осіла в Мехіко. У 14-річному віці Сільвія навчилася друкувати й почала працювати секретаркою в різних фірмах, одночасно беручи уроки вокалу та акторської майстерності.
На театральній сцені з 1948 року. У кіно дебютувала 1949 року в другорядній ролі у фільмі «Бамба» Мігеля Контрераса Торреса. Справжній успіх принесли ролі у фільмах «Швейцар» (1950) з Кантінфласом та «Незнайомець на сходах» (1954) з Артуро де Кордова. 1957 року отримала премію Арієль як найкраща акторка за роль у фільмі «Пристрасне безумство» Туліо Демічелі за мотивами повісті «Крейцерова соната» Толстого.
Міжнародну славу принесли ролі у фільмах Луїса Бунюеля «Вірідіана» (1961, Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю), «Ангел-винищувач» (1962) та «Симеон Пустельник» (1965). Піналь також була однією з кандидаток на головну роль у «Щоденнику покоївки», та французькі продюсери врешті обрали Жанну Моро[6].
У 1960-х багато знімалася в Мексиці. 1967 року зіграла в голлівудський стрічці «Акула!» з Бертом Рейнольдсом, а 1968-го — у фільмі «Гармати Сан-Себастьяна», де її партнерами стали Чарльз Бронсон та Ентоні Квінн. У 1970-х роках та на початку 1980-х багато знімалася в Іспанії, Італії та Аргентині.
У 1980-х працювала майже виключно на телебаченні — як акторка та продюсер теленовел. У цей час вступила до Інституційно-революційної партії й почала займатися політикою. Була обрана депутатом Конгресу Мексики (1991—1994), а згодом — сенатором Конгресу та членом Асамблеї (1998—2000). На цих посадах Піналь займала активну позицію у сфері культури та захисту прав жінок. У 2010—2014 роках Сільвія Піналь займала посаду генерального секретаря Національної асоціації акторів Мексики[7].
1986 року Піналь стала продюсером та ведучою телепрограми «Жінка, випадки з реального життя», яка зазнала великого успіху та протрималася в ефірі понад 20 років (1986—2007). Шоу транслювалося в Мексиці, Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки.
1988 року акторка заснувала Театр Сільвії Піналь, репертуар якого складає в основному музична комедія, в якому грала у мексиканських версіях мюзиклів «Гелло, Доллі!», «Мейм» та «Циганка» (в останньому її партнеркою була її дочка Алехандра Гусман)[8].
2015 року Сільвія Піналь видала автобіографічну книгу «Esta soy yo»[9]. Її портрети малювали Дієго Рівера та Освальдо Гуаясамін. 2019 року телекомпанія Televisa випустила телесеріал «Сільвія Піналь перед вами», заснований на біографії акторки, з Ітаті Кантораль у головній ролі[10].
Особисте життя
Сільвія Піналь чотири рази була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:
- 1947—1952 — Рафаель Банкельс, актор та режисер. Їхня дочка Сільвія Паскель (нар. 1950) також успішна акторка.
- 1961—1967 — Густаво Алатрісте, кінопродюсер. Їхня дочка Вірідіана Алатрісте (1963—1982), яка також стала акторкою, трагічно загинула в автомобільній аварії у віці 19 років (на той час вони разом з матір'ю виконували головні ролі в успішній теленовелі «Завтра настане весна», продюсером якої також була Піналь)[11].
- 1967—1976 — Енріке Гусман, співак та актор. Подружжя мало на телебаченні власне музичне телешоу «Сільвія та Енріке» (1968—1972). У пари народились дочка та син — співачка Алехандра Гусман (нар. 1968) та композитор Луїс Енріке Гусман (нар. 1970).
- 1981—1995 — Туліо Ернандес Гомес, політичний діяч, губернатор штату Тласкала. У якості його дружини Піналь виконувала обов'язки першої леді цього штату з 1981-го по 1987 роки, й саме тоді почала займатися політикою.
Також у різні роки акторка мала романи з акторами Омаром Шарифом, Педро Інфанте, Ренато Сальваторі та підприємцем Еміліо Азкар'яга Мільмо[12].
З часом Сільвія Піналь стала засновницею відомої акторської династії. Її старша онука Стефані Салас (дочка Сільвії) — акторка та співачка. Онука Фріда Софія (дочка Алехандри) також розпочала музичну кар'єру. Правнучки Мішель Салас та Каміла Валеро (доньки Стефані) — модель та акторка відповідно[13].
Вибрана фільмографія
Рік
|
|
Українська назва
|
Оригінальна назва
|
Роль
|
1949 |
ф |
Бамба |
Bamba |
Емілія
|
1949 |
ф |
Гріх Лаури |
El pecado de Laura |
Хуаніта
|
1950 |
ф |
Швейцар |
El portero |
Роса-Марія (Росіта)
|
1950 |
ф |
Король кварталу |
El rey del barrio |
Карменсіта'
|
1952 |
ф |
Донья Марікіта у моєму серці |
Doña Mariquita de mi corazon |
Пас Алегре
|
1952 |
ф |
Куточок поряд з раєм |
Un rincón cerca del cielo |
Соня Ірина Перес
|
1955 |
ф |
Незнайомець на сходах |
Un extrano en la escalena |
Лаура
|
1955 |
ф |
Пристрасне безумство |
Locura pasional |
Мабель Мендоса
|
1957 |
ф |
Милий ворог |
La dulce enemiga |
Лукресія
|
1959 |
ф |
Народ і дворянство |
Uomini e nobiluomini |
Джованна
|
1960 |
ф |
Марібель та чужа родина |
Maribel y la extraña familia |
Марібель
|
1961 |
ф |
Прощавай, Мімі Помпом! |
Adios, Mimi Pompom! |
Мімі
|
1961 |
ф |
Вірідіана |
Viridiana |
Вірідіана
|
1962 |
ф |
Ангел-винищувач |
El angel exterminador |
Летисія «Валькірія»
|
1965 |
ф |
Симеон Пустельник |
Sinon del desierto |
Диявол
|
1965 |
ф |
Круки в траурі |
Los cuervos estan de luto |
П'єдад
|
1967 |
ф |
Марія Ісабель |
Maria Isabel |
Марія Ісабель Санчес
|
1967 |
ф |
Акула! |
Shark! |
Анна
|
1968 |
ф |
Гармати Сан-Себастьяна |
Guns for San Sebastian |
Фелісія
|
1969 |
ф |
Сестра Трінкет |
La hernana Trinquete |
Єлена
|
1970 |
ф |
Кохання Марії Ісабель |
El amor Maria Isabel |
Марія Ісабель Санчес
|
1977 |
ф |
Божественні слова |
Divinas palabras |
Марі Гаель
|
1978 |
ф |
Засушені метелики |
Las mariposas desicadas |
Хулія (Касандра Фуллер)
|
1982 |
с |
Завтра настане весна |
Mañana primavera |
Аманда де Серрано
|
1986—2007 |
с |
Жінка, випадки з реального життя |
Mujer, casos de la vida real |
ведуча/різні персонажі
|
1989 |
с |
Затемнення |
Exlipse |
Магда
|
1998—1999 |
с |
Привілей кохати |
El privilegio de amar |
у ролі самої себе
|
2008 |
с |
Вогонь у крові |
Fuego en la sangre |
Санта «Сантіта»
|
2009 |
с |
Жінки-вбивці |
Mujeres asesinas |
Інес Сомеєра
|
2014 |
с |
Я твоя хазяйка |
Soy tu dueña |
Ісабель Рангель Дорантес
|
2017 |
с |
Мій чоловік має сім’ю |
Mi marido tiene familia |
Імельда Сьєрра де Корсега
|
2019 |
с |
Сільвія Піналь перед вами |
Silvia Pinal, frente a ti |
у ролі самої себе
|
Нагороди та номінації
Арієль
- 1953 — Найкраща акторка другого плану (Куточок поряд з раєм).
- 1956 — Номінація на найкращу акторку (Незнайомець на сходах).
- 1957 — Найкраща акторка (Пристрасне безумство).
- 1958 — Найкраща акторка (Милий ворог).
- 2008 — Золотий Аріель (за досягнення всього життя).
Срібна богиня
- 1965 — Спеціальний приз за роботу за кордоном.
- 1966 — Найкраща акторка (Круки в траурі).
- 1978 — Найкраща акторка (Божественні слова).
TVyNovelas Awards
- 1983 — Найкраща акторка (Завтра настане весна).
- 2001 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
- 2002 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
- 2011 — Номінація на найкращу роль у виконанні заслуженої акторки (Я твоя хазяйка).
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім’ю).
Bravo Awards
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).
TV Adicto Golden Awards
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).
2002 року в парку Лос-Венадос (Мехіко) було відкрито статую Сільвії Піналь роботи Рікардо Понзанеллі[14].
2006 року Сільвія Піналь була нагороджена Орденом Ізабелли Католички — за культурний внесок у світ кіно[15].
2016 року Академія кінематографічних мистецтв і наук у Голлівуді обрала Сільвію Піналь одним зі своїх членів на знак визнання її довгої кар'єри та внеску в міжнародну кіноіндустрію[16].
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Генеалогія та некрополістика | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|