Сікорський (кратер)

Сікорський лат. Sikorsky
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter (ширина зображення — 150 км)
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter (ширина зображення — 150 км)
65.89° пд. ш. 103.65° сх. д. / -65.89; 103.65
Небесне тіло	Місяць
Тип	метеоритний
Діаметр	98 км
Епонім	Сікорський Ігор Іванович, україно-американський авіаційний інженер (1889-1972)
Назву затверджено	1979
У базах даних	GPN
Сікорський
Сікорський у Вікісховищі

Сікорський (лат. Sikorsky) — кратер на півдні зворотного боку Місяця. Діаметр — близько 100 км, координати центру — 65.89° пд. ш. 103.65° сх. д. / -65.89; 103.65[1]

Ігор Сікорський, 1914

Названий на честь Ігоря Сікорського — піонера літакобудування й засновника гелікоптеробудування у світі. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1979 року[1].

Розташування

Знімок «Аполлона-15» (1971); погляд із півночі. Сікорський, перетятий долиною Шредінгера, — на термінаторі. Добре видно басейн Сікорський-Ріттенхаус (продовжується від Сікорського вгору). Нижче видно залиті лавою кратери Моря Південного.

Кратер знаходиться в материковій області за південно-східним краєм видимого боку Місяця, поза видимістю з Землі. Він лежить на північному заході древнього 300-кілометрового басейну Сікорський-Ріттенхаус (названого за кратерами, розташованими на його краях)[2]. За 100 км на північний захід від Сікорського починається Море Південне, а за 190 км на південний схід — величезний кратер Шредінгер. Інші його сусіди — невеликі кратери Гротріан на південному сході, Ріттенхаус на півдні, Гейл та Векслер на південному заході, Петров та Мултон на північному заході та Ван-Вейк на північному сході.

Опис

Сікорський — древній кратер: він утворився ще в нектарському періоді[3]. Його вал вже досить згладжений, а дно поцятковане дрібними кратерами, найбільший з яких — 14-кілометровий кратер Сікорський Q. Посередині кратер перетинає долина Шредінгера (лат. Vallis Schrödinger) — ланцюжок злитих один з одним вторинних кратерів кратера Шредінгер[4]. Терас на валу, центральної гірки, лави та тріщин на дні нема. Нема й променевої системи[5]. Висота валу Сікорського відносно дна складає близько 3 км у південно-східній та близько 4 км у північно-західній половині[6]. Така різниця пов'язана з тим, що на північному сході він утворився поверх валу басейна Сікорський-Ріттенхаус.

Супутні кратери

Цей кратер, розташований всередині Сікорського, названо його ім'ям з доданням великої латинської літери[1].

Сікорський	Координати	Діаметр, км
Q	65.79° пд. ш. 103.45° сх. д. / -65.79; 103.45 (Сікорський Q)	14

Див. також

• 10090 Сікорський

Примітки

1. Sikorsky. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 18 березня 2015.
2. Kramer, G. Y.; Kring, D. A.; Nahm, A. L.; Pieters, C. M. (March 2013). Spectral and photogeologic mapping of Schrödinger Basin and implications for post-South Pole-Aitken impact deep subsurface stratigraphy (PDF). Icarus. 233 (1): 131—148. Bibcode:2013Icar..223..131K. doi:10.1016/j.icarus.2012.11.008. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2014. Процитовано 19 березня 2015. [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
3. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
4. Shirao M., Wood C. A. The Kaguya Lunar Atlas: The Moon in High Resolution. — Springer Science & Business Media, 2011. — P. 155. — ISBN 9781441972859.
5. Морфологічний каталог кратерів Місяця = Морфологический каталог кратеров Луны / Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М. : Изд-во МГУ, 1987. — 173 с. Архив.
6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS

Посилання

• Карта регіону з назвами деталей поверхні
• Кратер Сікорський на The Moon-Wiki