Сєдов Валентин Васильович

Сєдов Валентин Васильович
рос. Седов Валентин Васильевич
Народився21 листопада 1924(1924-11-21)
Ногінськ
Помер4 жовтня 2004(2004-10-04) (79 років)
Москва
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьісторик, археолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materістфак МДУ
Галузьархеологія
ЗакладІнститут археології РАН
Вчене званняакадемік РАН
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникАрциховський А. В.
ВчителіАрциховський Артемій Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЗав'ялов В. І.,
Артем'єв О. Р.
Аспіранти, докторантиAleksandr Artemyevd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Війнанімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

Валентин Васильович Сєдов (рос. Седов Валентин Васильевич; 21 листопада 1924, м. Ногінськ — †4 жовтня 2004, м. Москва) — радянський та російський археолог-славіст, завідувач відділом польових досліджень Інституту археології РАН, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент РАН1997 р.), дійсний член РАН2003 р.) і академік АН Латвії1994 р.).

Біографія

Народився 21 листопада 1924 р. у м. Богородську (з 1930 р. — Ногінськ) Московської губернії в сім'ї робітників. Його батько Василь Васильович Сєдов і мати Ганна Хомівна працювали на Істомкінській текстильній фабриці[1].

Після завершення навчання у школи в 1941 р. вступив на навчання до Московського авіаційного інституту. У зв'язку з початком Німецько-радянської війни влітку 1942 р. був зарахований до Гомельского військово-піхотного училища, а в листопаді потрапив на фронт[1]. Був командиром стрілецького і кулеметного відділень на Сталінградському, Південному, Степовому, 1-му Українському, 1-му Білоруському і Прибалтійському фронтах, брав участь у боях з Японією. За бойові заслуги був нагороджений орденом Червоної Зірки[2] й медаллю «За бойові заслуги»[1].

Історією зацікавився в кінці 1945 року у м. Харбіні, коли йому вдалося ознайомитися із книгами з бібліотек російських емігрантів, багато з яких не були доступні в СРСР.

Після демобілізації вступив на історичний факультет на навчання до МДУ. Закінчивши навчання на кафедрі археології в 1951 р., був прийнятий на аспірантуру Інституту археології (у ті часи — «Інститут історії матеріальної культури»)[3]. У 1984 р. став лауреатом державної премії СРСР. У 1998 р . був лауреатом державної премії Росії та лауреатом ru[en]Демидівської премії.

Помер 4 жовтня 2004 р., похований на Троєкуровському кладовищі у м. Москва[4].

Праці

Монографії

  • Сельские поселения Смоленской земли VIII—XV вв. М., 1960. (рос.)
  • Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. М., 1970. (рос.)
  • Новгородские сопки. М., 1970. (рос.)
  • Длинные курганы кривичей. М., 1974. (рос.)
  • Происхождение и ранняя история славян. М., 1979. (рос.)
  • Археология СССР: Восточные славяне в VI—XIII вв. М., 1982. (рос.)
  • Очерки по археологии славян. М., 1992. (рос.)
  • Славяне в древности. М., 1994. (рос.)
  • Славяне в раннем Средневековье. М., 1995. (рос.)
  • Древнерусская народность. Историко-археологическое исследование. М., 1999. (рос.)
  • У истоков восточнославянской государственности. М., 1999. (рос.)
  • Славяне: Историко-археологическое исследование. М., 2002. (рос.)
  • Изборск в раннем Средневековье. М.: Наука, 2007. (рос.)

Статті

  • Древнерусское языческое святилище в Перыни. // Краткие сообщения Института истории материальной культуры, вып. 50. 1953. С. 92-103. (рос.)
  • Некоторые ареалы архаических славянских гидронимов и археология // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 141—147. (рос.)
  • Об этнической принадлежности псковских длинных курганов//Краткие сообщения Института археологии. Средневековые древности. М.: Наука, вып166. 1981. С.5-11 (рос.)
  • Начало городов на Руси // Древнерусское государство и славяне: Материалы симпозиума, посвященные 1500-летию Киева. Мн.: Наука и техника, 1983. С. 51-54. (рос.)
  • Анты // Этносоциальная и политическая структура раннефеодальных славянских государств и народностей. М.: Наука, 1987. С. 16-22. (рос.)
  • Восточнославянская этноязыковая общность // Вопросы языкознания. № 4. 1994. С. 3-16. (рос.)
  • Русский каганат IX века // Отечественная история[недоступне посилання з липня 2019]. М., № 4. 1998. С. 3-14. (рос.)
  • Этногенез ранних славян // Вестник РАН. Т. 73, № 7. 2003. С. 594—605. (рос.)
  • Север Восточно-Европейской равнины в период переселения народов и в Раннем Средневековье (Предыстория северновеликорусов) // Краткие сообщения Института археологии РАН. М.: Наука, 2005. Вып. 218. С. 12-23. (рос.)
  • Седов, В. В. Курганы ятвягов // Советская археология, № 4. Москва: Наука, 1964. С. 36—51.

Примітки

  1. а б в Макаров Н. А. Валентин Седов // На рубеже тысячелетий. Книга о людях культуры и искусства. — Псков, 2002. (рос.)
  2. Чернецов А. В. Валентин Васильевич Седов (некролог) // журнал «Российская археология». — 2004. — № 4. — С. 5—7. (рос.)
  3. Седов Валентин Васильевич. Некролог. 2004. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 18 березня 2012. [Архівовано 2012-04-02 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Могила В. В. Седова на Троекуровском кладбище (рос.)

Джерела

  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.15: Следавікі — Трыо / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2002. — Т. 15. — 552 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0251-2 (Т. 15). (біл.)
  • Валентин Васильевич Седов. «Материалы к биобиблиографии ученых» / сост. В. Е. Родинкова. — г. Москва: изд. «Наука», 2004 г. — 142 с. (рос.)

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia