Сьоко Асахара

Сьоко Асахара
яп. 麻原 彰晃
Ім'я при народженні	яп. 松本 智津夫
Народився	2 березня 1955(1955-03-02)[1]  Яцушіро, Префектура Кумамото, Японія
Помер	формат невірний Tokyo Detention House^d[2]  ·повішення
Громадянство	Японія
Національність	Японці
Діяльність	терорист, письменник, серійний вбивця, cult leader
Знання мов	японська
Членство	Аум Сінрікьо[3]
Magnum opus	Sonshi March^d
Посада	засновник^[d]
У шлюбі з	Tomoko Matsumoto^d
Діти (12[4] )	Rika Matsumoto^d і Satoka Matsumoto^d
IMDb	ID 8702554
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Сьоко Асаха́ра (яп. 麻原 彰晃), справжнє ім'я Тідзу́о Мацумо́то (яп. 松本 智津夫); нар. 2 березня 1955, Яцусиро, префектура Кумамото, Японія — пом. 6 липня 2018, Токіо) — засновник і керівник японської мілленаристської[5] неорелігійної[5][6] секти, що базується на буддизмі ваджраяни[7] по своєму характеру терористичної[8], тоталітарної[9], та деструктивної[10]. Секта Аум сінрікьо (Алеф)[11] влаштувала теракт з використанням отруйної речовини зарин в токійському метро[12]. В ході подальшого судового процесу засуджений до страти і був повішений.

Рання біографія

Народився Тідзуо Мацумото 2 березня 1955 року у Яцушіро (префектура Кумамото, Японія[5]) в бідній багатодітній (мав шість братів і сестер) родині виробника татамі[13]. З ранніх років страждав глаукомою, будучи повністю сліпим на ліве око і частково на праве[13].

У 1975 році він закінчив школу для дітей з ослабленим зором[5][13] і, не зумівши вступити до медичної школи, самостійно займався вивченням фармакології, акупунктури і традиційної китайської медицини[5]. Потім Асахара відкрив власну аптеку в місті Тіба, де продавав китайські ліки[5]. У 1982 році Асахара був арештований за продаж підроблених медикаментів та відсутність ліцензії на заняття приватною медичною практикою і був змушений заплатити штраф у розмірі 200 000 ієн, після чого його бізнес збанкрутував[5][14].

Релігійна діяльність

Релігійні пошуки Асахари почалися, коли він працював, щоб нагодувати свою сім'ю[15]. Він присвячував весь свій вільний час вивченню різних релігійних навчань, почавши з китайської астрології та даосизму[16]. Пізніше Асахара почав цікавитися езотеричною йогою і християнством. Приблизно в цей же час він став членом необуддистської секти Агон-сю^[en], в якій використовувалися різні положення буддизму та індуїзму[5]. Саме з її вчення згодом багато чого було запозичено Асахарою для розробки доктрини Аум сінрікьо[6].

У 1984 році, переживши судовий процес і період духовної кризи, Тідзуо Мацумото змінив свої справжні ім'я та прізвище на Асахара і створив релігійну групу «Аум сінсен-але-кай», яка потім стала відома як Аум сінрікьо. Асахара почав роздавати на вулиці рекламні листівки занять з йоги і лікарських трав. У 1989 році влада Японії нарешті задовольнила заявку Асахари, зареєструвавши Аум сінрікьо як релігійну організацію. Після офіційного визнання в організацію почався приплив нових адептів. Асахара став іменувати себе «агнцем Божим»[17], «Христом»[18], «токійським Христом»[5], «Святійшим Папою»[5], «Рятівником країни»[5], «єдиним в Японії просвітленим майстром»[17]. Асахара заявляв, що прийшов взяти на себе гріхи всього людства, що володіє могутністю наділяти своїх послідовників духовною силою, звільняти від гріхів і поганих вчинків[19]. Він пропагував швидке настання Судного дня[5], який повинен був виявитися в Третій світовій війні з апофеозом у вигляді «ядерного Армагеддону». Все це знайшло відображення в теології і стратегії Аум сінрікьо[5][20]. Асахара заявляв, що існує всесвітня змова, в якій беруть участь євреї, масони, голландці, Британська королівська сім'я і конкуруючі релігії в Японії[21].

Аум сінрікьо мала розвинену мережу в Росії. На початку 1990-х років Асахара і його соратники вели регулярну радіопередачу на Центральному радіо, симфонічний оркестр «Кірен» давав концерти в спортивному комплексі «Олімпійський», виконуючи твори Асахари[22].

Політична діяльність

У 1990 році Асахара зробив спробу створити політичну партію для участі у парламентських виборах^[en], сподіваючись, що в разі перемоги 25 кандидатів зі свого виборчого списку, зайняти крісло прем'єр-міністра, але зазнав нищівної поразки[5].

Судовий процес

Після теракту в метрополітені японської столиці Токіо, організованого членами Аум сінрікьо 20 березня 1995 року, Сьоко Асахара був заарештований у травні 1995 року. Асахарі було пред'явлено 13 звинувачень, включаючи організацію вбивств і викрадень 26 осіб[23]. У 2003 році державний обвинувач зажадав покарання у вигляді смертної кари[23].

У 2004 році після восьми років процесу Токійський окружний суд визнав Асахару винним і засудив його до смертної кари через повішення. У ході судового процесу було витрачено більше $3 мільйонів. Судом було заслухано понад 170 свідків. Сам Асахара з листопада 1999 року відмовився від свідчень і не визнавав себе винним по більшості пунктів звинувачення[23][24][25].

15 вересня 2006 року Верховний суд Японії відхилив останню апеляцію і остаточно затвердив смертний вирок Асахарі[25]. У червні 2012 року смертна кара Сьоко Асахари була відкладена Міністерством юстиції у зв'язку з незакінченими судовими процесами інших членів Аум сінрікьо[26].

Місце страти лідерів секти «Аум Сінрікьо»

Кара

6 липня 2018 року Сьоко Асахара та шість його сподвижників були страчені в Токійській в'язниці через повішення[27][28][29].

Див. також

• Нью-ейдж

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. https://www3.nhk.or.jp/nhkworld/en/news/20180706_21/
3. http://www.japantimes.co.jp/news/2006/09/16/national/asaharas-execution-finalized/#.WUbzCcZ7EUE
4. http://www.japantimes.co.jp/news/2006/08/17/national/daughters-also-unable-to-reach-asahara/#.WUb2ocZ7EUE
5. Britannica.
6. Пахомов, 2007, с. 181.
7. Хохлов, 2005.
8. Cronin, Aden, Frost, Jones та 6 February 2004, с. 19.
9. Олейник, 2009, с. 143.
10. БЭ, 2006, с. 435, Крайней формой тоталитарной секты являются деструктивные секты или деструктивные культы, иначе называемые секты убийцы. Эти секты обвиняются в самоубийствах и убийствах других людей. Имеются свыше десяти сект, случаи самоубийства и убийств и убийств членами которых хорошо задокументированы и, как правило не оспариваются; среди них такие как «Аум синрикё», «Ветвь Давидова», Армия сопротивления Господа и др..
11. Melton.
12. Richard Danzig, Marc Sageman та інші (грудень 2012). Aum Shinrikyo Insights Into How Terrorists Develop Biological and Chemical Weapons (PDF) (вид. 2-ге). Center for a New American Security.
13. Atkins, 2004, с. 27.
14. Drozdek, Wilson, 2007, с. 61.
15. Métraux, 1999, с. 11.
16. Lewis, Petersen, 2005, с. 165.
17. Partridge, 2006, с. 300.
18. Snow, 2003, с. 17.
19. Griffith, 2004, с. 164.
20. Lifton, 1999.
21. Goldwag, 2009, с. 15.
22. Жизнь Секо Асахары. Как боевики из России «спасали» лидера «Аум Синрике» [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 06.07.2018(рос.)
23. Вести та 24.04.2003.
24. Вести2 та 27.02.2004.
25. Вести та 16.09.2006.
26. Execution of Aum founder likely postponed // The Daily Yomiuri, 05.06.2012.
27. Sources: Former Aum Shinrikyo leader executed. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
28. James Griffiths (6 липня 2018). Japan doomsday cult leader executed 23 years after Tokyo sarin attack. CNN (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
29. В Японии повесили Сёко Асахару [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] РИА Новости, 6 июля 2018 года

Наукова література

• Asahara Shoko // Encyclopædia Britannica.
• Atkins, Stephen E. Encyclopedia of Modern Worldwide Extremists and Extremist Groups. — Westport: Greenwood Publishing Group, 2004. — 400 p. — ISBN 978-0-313-32485-7.
• Beckford, James A. A Poisonous Cocktail? Aum Shinrikyo's Path to Violence // Nova Religio. — 1998. — Вып. 2. — № 1. — С. 305—306. — DOI:10.1525/nr.1998.1.2.305.
• Cronin A. K., Aden H., Frost А., Jones B. Aum Shinrikyo (Aum) // Foreign Terrorist Organizations. — CRS Report for Congress (англ.)русск., 6 February 2004. — P. 17—19. — 108 p.
• Drozdek, Boris; Wilson, John P. Voices of Trauma: Treating Psychological Trauma Across Cultures. — Springer Science, 2007. — P. 61. — ISBN 978-0-387-69794-9.
• Goldwag, Arthur. Cults, Conspiracies, and Secret Societies: The Straight Scoop on Freemasons, the Illuminati, Skull and Bones, Black Helicopters, the New World Order, and Many, Many More. — Random House (англ.)русск., 2009. — P. 15. — ISBN 978-0-307-39067-7.
• Griffith, Lee. The War on Terrorism and the Terror of God. — William B. Eerdmans Publishing Company (англ.)русск., 2004. — P. 164. — ISBN 978-0-8028-2860-6.
• Kaplan David E., Marshall Andrew. The Cult at the End of the World: The Terrifying Story of the Aum Doomsday Cult, from the Subways of Tokyo to the Nuclear Arsenals of Russia. — Random House, 1996. — ISBN 0-517-70543-5.
• Lewis, James R.; Petersen, Jesper Aagaard. Controversial New Religions. — Oxford University Press, 2005. — P. 165. — ISBN 978-0-19-515683-6.
• Lifton R. J. Destroying the World to Save It: Aum Shinrikyo, Apocalyptic Violence, and the New Global Terrorism. — Henry Holt, 1999. — ISBN 0-8050-6511-3.
• Melton, John Gordon. Aleph // Encyclopaedia Britannica.
• Métraux, Daniel Alfred. Aum Shinrikyo and Japanese youth. — University Press of America (англ.)русск., 1999. — P. 11. — ISBN 978-0-7618-1417-7.
• Partridge, Christopher Hugh. The Re-Enchantment of the West: Alternative Spiritualities, Sacralization, Popular Culture, and Occulture. — Continuum International Publishing Group, 2006. — P. 300. — ISBN 978-0-567-04133-3.
• Snow, Robert L. Deadly Cults: The Crimes of True Believers. — Greenwood Publishing Group, 2003. — P. 17. — ISBN 978-0-275-98052-8.
• Агаджанян А. С. Необуддизм // Энциклопедия религий / Под ред. А. П. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян. — М.: Академический проект, 2008. — С. 861—862. — 1520 с. — ISBN 978-5-8291-1084-0 ISBN 978-5-98426-067-1.
• Егорцев А. Ю. Аум Синрикё // Православная энциклопедия. — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 752. — 693—694 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-89572-008-0.
• Жаринов К. В. Аум синрикё // Терроризм и террористы: Ист. справочник / под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 1999. — 606 с. — (Коммандос).
• Олейник Н. Н. Возникновение и опасность терроризма для развития российского федерализма // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Философия. Социология. Право. — Белгород: Белгородский государственный университет, 2009. — Т. 10, № 9. — С. 142—147.
• Пахомов С. В. Буддизм в Японии // Религиоведение: Учебное пособие / Под ред. М. М. Шахнович. — СПб.: Питер, 2007. — С. 181. — 432 с. — («Учебное пособие»). — 3 500 (доп,) экз. — ISBN 978-5-469-00861-3.
• Прокопишин Р. А., Герасимов А. В., Кудеярова Н. Ю. Особенности динамики изменений личности у последователей псевдорелигиозных корпораций. — М.: Институт психологии РАН, 15-16 сентября 1999 г.. Архивировано 25 октября 2013 года.
• Религии мира: история, культура, вероучение / Под ред. А. О. Чубарьяна, Г. М. Бонгард-Левина. — М.: Олма медиа групп, 2006. — 398 с. — ISBN 978-5-373-00714-6.
• Тоталитарная секта // Большая энциклопедия: В 62 томах. — М.: Терра, 2006. — Т. 50. — С. 427, 435. — 592 с. — ISBN 5-273-00432-2.
• Хохлов И. И. Аум Синрике (Учение истины АУМ) Религиозная корпорация АУМ Синрике // Национальная и государственная безопасность Российской Федерации. — 2005.

Документальна література

• Murakami, Haruki. Underground: The Tokyo Gas Attack and the Japanese Psyche / Translated by Alfred Birnbaum and Philip Gabriel.. — New York: Vintage International (англ.)русск., 2001. — 366 p. — ISBN 0-375-72580-6.
• Sopko John, Edelman Alan Global Proliferation of Weapons of Mass Destruction: A Case Study on the Aum Shinrikyo // USA Senate Government Affairs Permanent Subcommittee on Investigations (англ.)русск.. — Washington: United States Senate, 31 October 1995.
• Виноградов Валерий «„Аум Синрикё“ сменила имя» // Вести.ру. — 27.02.2004.
• Мингажев Сергей «Организатора газовой атаки в токийском метро выдали комиксы» // Вести.ру. — 15.06.2012.
• Рогаткин Александр «Учеников Асахары хватает и в России» // Вести.ру. — 27.02.2004.
• Собиев Дмитрий «Дело Асахары может затянуться еще на столько же» // Вести.ру. — 27.02.2004.
• «Асахаре грозит повешение» // Вести.ру. — 24.04.2003.
• «Асахаре зачитывают обвинение» // Вести.ру. — 27.02.2004.
• «Главу „Аум Синрикё“ приговорили к смерти» // Вести.ру. — 27.02.2004.
• «Задержан последний из лидеров секты „Аум Синрике“» // Вести.ру. — 15.06.2012.
• «Основателя секты повесят» // Вести.ру. — 16.09.2006.

Посилання

• Право на життя. Уривки з книги адвоката Сьоко Асахари Йосіхіро Ясуди^[неавторитетне джерело]
• Profile: Shoko Asahara [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.](англ.)