СуперобкладинкаСуперобкладинка (від лат. super — укр. над) — паперова[a] обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень основну обкладинку. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама[1]. ІсторіяПерші суперобкладинки з'явилися у першій половині XIX ст. Найдавніша з тих, що зберіглись до нашого часу, дадується 1830 роком і нагадує конверт[2]. Такі обкладинки служили виключно для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Оскільки на таких обкладинках найчастіше була відсутня будь-яка інформація про книгу, зберігати книжки у них було незручно, тому після купівлі власник книги їх зазвичай позбавлявся. Ті, хто хотів залишити додатковий захист, наклеювали на корінці етикетки з пояснювальним текстом (назва книжки, номер тому, прізвище автора). Поступово, з розвитком технологій друкарства, суперобкладинки перетворились на популярний і майже обов'язковий структурний елемент зовнішнього оформлення книги. Оскільки на шкіряних палітурках ще не було можливості зображувати складні композиції, видавці робили книги привабливими для покупців за допомогою яскравих паперових обкладинок[3]. СучасністьТреба відзначити, що зараз можливості текстильної промисловості дозволяють робити на обкладинках візерунки довільної складності, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia