Султани Османської імперії

Османські монархи від Османа I до Мехмеда V

Османські султани — правителі Османської імперії.

Опис

Турки-османи походили з огузького племені кайи, що мешкало в Середній Азії в області Балха. Рятуючись від навали монголів, частина племені відкочувала на захід, де їхні ватажки перебували на службі у Хорезмшаха Джалал уд-Діна. Потім невеликий підрозділ кайи, на чолі з Ертогрулом, попрямувала у володіння Румського султана Кей-Кубада I, який подарував йому удж Сегюта в Анатолії, на кордоні з візантійськими володіннями.

У 1402 завойовник Тимур розгромив османів під Анкарою. Султан Баязид I потрапив в полон, де й помер. Державу османів Тимур розділив на частини. Лише Мурад II зміг знову відновити єдність держави. Потужна експансія турків почалася з XIV століття.

Османський Імператорський прапор

1517 року Селім I знищив державу мамелюків в Єгипті, і приєднав Єгипет до своїх володінь. Він також прийняв новий титул халіф правовірних. Османські султани носили титул халіфа аж до 1924.

Османська імперія

Поступово посилившись, турки-османи захопили величезні території, що включали в себе весь Балканський півострів, Малу Азію, Північну Африку аж до Марокко, Сирію, Палестину, Аравійський півострів, Межиріччя, Закавказзя і Крим.

У 1922 султан Мехмед VI покинув країну. Практично з цього моменту монархія в Османській імперії перестала існувати. Документально це було оформлено 29 жовтня 1923 року, коли була проголошена Турецька республіка. Більше в Туреччині монархія не відроджувалася.

Список

Предки

• Шах Сулейман, син кайи Алпа, 1178 - 1236.
• Ертогрул, син Сулеймана, 1191р. , уджбей Сегюта 1230 - 1281.

Правителі

• Осман I (Фахр уд-Дін Осман бей) — син Ертогрула нар. 1258, уджбей Сегюта 1281–1299, улубей Найвищої Османської держави 1299–1324.
• Орхан I (Іхтіяр уд-Дін Орхан-бей, прозваний також Переможний) — син Османа I, нар. 1288, улубей Найвищої Османської держави 1324–1362.
• Мурад I — син Орхана, нар. 1326, султан Найвищої Османської держави 1362–1389
• Баязид I (Блискавичний) — син Мурада I, нар. 1360, султан Найвищої Османської держави 1389–1402.
  • Сулейман Челебі (Шляхетний) (Гияс уд-Дунія ве д-Даула Сулейман-хан) — син Баязида I, нар. 1375, улубей Айдин, карес і Сарухан 1396–1402, султан Найвищої Османської держави (правив європейськими володіннями) 1402 / 1403–1411.
  • Муса Челебі (Салах уд-Дунія ве д-Дін Муса-хан) — син Баязида I, нар. 1388, султан Найвищого Османської держави (правив європейськими володіннями) 1411–1413.
• Мехмед I Челебі (Гияс уд-Дін Мехмед-хан) — син Баязида I, нар. 1374, султан Найвищої Османської держави (правив малоазійськими володіннями в 1402/1403-1413) 1413–1421.
• Мурад II — син Мехмеда I, нар. 1404, султан Найвищої Османської держави 1421–1444, 1446–1451.
• Мехмед II Фатіх (Завойовник) — син Мурада II, нар. 1432, султан Найвищої Османської держави 1444–1446, 1451–1453, падишах Найвищої Османської держави 1453–1481.
• Баязид II Дервіш — син Мехмеда II, нар. 1447, падишах Найвищої Османської держави 1481–1512.
• Селім I Явуз — син Баязида II, нар. 1467, падишах Найвищої Османської держави 1512–1520.
• Сулейман I Пишний (прозваний турками Законодавець , а європейцями Чудовий) — син Селіма I, нар. 1495, падишах Найвищої Османської держави 1520–1566, халіф 1544–1566.
• Селім II — син Сулеймана I, нар. 1524, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1566–1574.
• Мурад III — син Селіма II, нар. 1546, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1574–1595.
• Мехмед III — син Мурада III, нар. 1568, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1595–1603.
• Ахмед I — син Мехмеда III, нар. 1589, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1603–1617.
• Мустафа I — син Мехмеда III, нар. 1591, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1617–1618, 1622–1623, пом. 1639.
• Осман II — син Ахмеда I, нар. 1604, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1618–1622.
• Мурад IV — син Ахмеда I, нар. 1612, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1623–1640.
• Ібрагім I — син Ахмеда I, нар. 1615, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1640–1648.
• Мехмед IV — син Ібрагіма I, нар. 1642, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1648–1687, пом. 1691.
• Сулейман II — син Ібрагіма I, нар. 1642, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1687–1691.
• Ахмед II — син Ібрагіма I, нар. 1643, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1691–1695.
• Мустафа II — син Мехмеда IV, нар. 1664, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1695–1703.
• Ахмед III — син Мехмеда IV, нар. 1673, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1703–1730, пом. 1736.
• Махмуд I — син Мустафи II, нар. 1696, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1730–1754.
• Осман III — син Мустафи II, нар. 1699, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1754–1757.
• Мустафа III — син Ахмеда III, нар. 1717, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1757–1774.
• Абдул-Гамід I — син Ахмеда III, нар. 1725, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1774–1789.
• Селім III — син Мустафи III, нар. 1761, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1789–1807, пом. 1808.
• Мустафа IV — син Абдул-Хаміда I, нар. 1778, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1807–1808.
• Махмуд II — син Абдул-Хаміда I, нар. 1785, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1808–1839.
• Абдул-Меджид I — син Махмуда II, нар. 1823, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1839–1861.
• Абдул-Азіз — син Махмуда II, нар. 1830, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1861–1876.
• Мурад V — син Абдул-Меджида I, нар. 1830, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1876, пом. 1904.
• Абдул-Гамід II — син Абдул-Меджида I, нар. 1842, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1876–1909, пом. 1918.
• Мехмед V Решад — син Абдул-Меджида I, нар. 1844, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1909–1918.
• Мехмед VI Вахідеддін — син Абдул-Меджида I, нар. 1861, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1918–1922, пом. 1926.
• Абдул-Меджид II — син Абдул-Азіза, нар. 1868, халіф 1922–1924, пом. 1944.

Бібліографія

• As̜iroğlu, Orhan Gâzi (1992). Son halife, Abdülmecid. Tarihin şahitleri dizisi (Turkish) . Istanbul: Burak Yayınevi. ISBN 978-9757645177. OCLC 32085609.
• Duran, Tülay (1999). Padişah Portreleri (Portraits of the Ottoman Empire's Sultans) (Turkish) . Sirkeci: Association of Historical Research and Istanbul Research Centre. ISBN 978-9756926079. OCLC 248496159.
• Findley, Carter V. (2005). The Turks in World History. New York: Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-517726-8. OCLC 54529318. Процитовано 29 квітня 2009.
• Glazer, Steven A. (1996) [Research completed January 1995]. Chapter 1: Historical Setting. У Metz, Helen Chapin (ред.). A Country Study: Turkey. Country Studies (вид. 5th). Washington, D.C.: Federal Research Division of the Library of Congress. ISBN 978-0-8444-0864-4. OCLC 33898522. Процитовано 22 квітня 2009.
• Kafadar, Cemal (1996). Between Two Worlds: The Construction of the Ottoman State. Berkeley, CA: University of California Press. ISBN 978-0-520-20600-7. OCLC 55849447. Процитовано 18 квітня 2009.
• Karateke, Hakan T. (2005). Who is the Next Ottoman Sultan? Attempts to Change the Rule of Succession during the Nineteenth Century. У Weismann, Itzchak; Zachs, Fruma (ред.). Ottoman Reform and Muslim Regeneration: Studies in Honour of Butrus Abu-Manneb. London: I. B. Tauris. ISBN 978-1-85043-757-4. OCLC 60416792. Процитовано 2 травня 2009.
• d'Osman Han, Nadine Sultana (2001). The Legacy of Sultan Abdulhamid II: Memoirs and Biography of Sultan Selim bin Hamid Han. Foreword by Manoutchehr M. Eskandari-Qajar. Santa Fe, NM: Sultana Pub. OCLC 70659193. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 2 травня 2009.
• Peirce, Leslie P. (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. New York: Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-508677-5. OCLC 243767445. Процитовано 19 квітня 2009.
• Quataert, Donald (2005). The Ottoman Empire, 1700–1922 (вид. 2nd). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-83910-5. OCLC 59280221. Процитовано 18 квітня 2009.
• Stavrides, Theoharis (2001). The Sultan of Vezirs: The Life and Times of the Ottoman Grand Vezir Mahmud Pasha Angelović (1453–1474). Leiden: Brill Publishers. ISBN 978-90-04-12106-5. OCLC 46640850. Процитовано 18 квітня 2009.
• Sugar, Peter F. (1993). Southeastern Europe under Ottoman Rule, 1354–1804 (вид. 3rd). Seattle: University of Washington Press. ISBN 978-0-295-96033-3. OCLC 34219399. Процитовано 18 квітня 2009.
• Toprak, Binnaz (1981). Islam and Political Development in Turkey. Leiden: Brill Publishers. ISBN 978-90-04-06471-3. OCLC 8258992. Процитовано 19 квітня 2009.

• Uğur, Ali (2007). Mavi Emperyalizm [Blue Imperialism] (Turkish) . Istanbul: Çatı Publishing. ISBN 978-975-8845-87-3. OCLC 221203375. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2009.

• Toynbee, Arnold J. (1974). The Ottoman Empire's Place in World History. У Karpat, Kemal H. (ред.). The Ottoman State and Its Place in World History. Social, Economic and Political Studies of the Middle East. Т. 11. Leiden: Brill Publishers. ISBN 978-90-04-03945-2. OCLC 1318483. Процитовано 2 травня 2009.

Посилання

• Оттоманська імперія, вона ж Османська [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• Дати життя і правлінь [Архівовано 8 червня 2008 у Wayback Machine.](рос.)