Мехмед народився в травні 1566 в Стамбулі в сім'ї майбутнього османського султана Мурада III і його наложниці Сафіє-султан. Це сталося за правління свого великого прадіда — султана Сулеймана I Кануні, який помер через 3,5 місяці. Сулейман дав йому ім'я Мехмед[3], так само як і своєму другому синові[4].
Першим вчителем був Ібрагім Ефенді, а пізніше він навчав Хусейна Ефенді та Мехмеда Азмі Ефенді. 29 травня 1582 року у віці 16 років був обрізаний згідно мусульманської традиції. В грудні 1583 р. призначений батьком санджак-беєм в Манісі, за традицією, що тоді існувала[5].
Правління
Вступив на престол у 1595 р. і відразу ж, по прибуттю в палац Топкапи, 28 січня наказав стратити 19 своїх молодших братів за законом Фатіха[6], побоюючись змови з їхнього боку. Їм сказали, що їх ведуть на обрізання, але врешті-решт усіх задушили[7][8][9]. Той же страх став причиною введення Мехмедом згубного звичаю не давати шехзаде брати участь в управлінні державою за життя батька (як це робилося до тих пір), а тримати їх в Топкапи, на території султанського палацу[10].
На початку правління Мехмеда III в Стамбулі був затриманий, а потім і безслідно щез, московський посол Данило Ісленьев[11]. Правління султана Мехмеда відзначено повстанням джелялі в Анатолії, причиною якого стало в основному скрутне становище населення через політику Високої Порти.
У 1593 році починається Тринадцятилітня війна в Угорщині, приводом до якої послужив розгром австрійським військом турецького загону під фортецею Сисак. Успіхи австрійців на Дунаї, а заодно і вдалий виступ проти Османської імперії волоського князя Міхая Хороброго, викликали в Константинополі повстання народу і яничарів. За наполяганням великого візира Дамат Ібрагіма-паші і шейх-уль-ісламу Мехмед III у 1596 році рушив з військом до Угорщини, здобув перемогу в Керестецькій битві, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь до свого звичайного життя[12]. У 1600 році після довгих і невдалих переговорів турки прорвали оборонну лінію Габсбургів, взявши стратегічно важливу фортецю Надьканіжа. Над Віднем знову нависла загроза облоги, і 1601 року Габсбурги спробували повернути Надьканіжа, але безуспішно, проте австрійській армії вдалося взяти Секешфегервар, який турки повернули в 1602 році.
В азійських областях відбувалися визвольні повстання, туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє управління було на низькому рівні, так само як і управління військами. У роки правління Мехмеда III прискорюється занепад Османської імперії, і це виразилося в тому, що фактична влада в державі опинилася в руках валіде-султан (матері Мехмеда ІІІ — Сафіє). Як писав англійський посол в 1603 році:
... батько [Мехмед ІІІ] перебуває під владою старої султанші, його бабусі [Сафіє-султан], і держава валиться, бо вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші[13].
У 1600 році збунтувалися сипахи через знецінення монет, якими їм платили платні. Мехмед ІІІ наказав таємно стратити їхнього командира Абді-агу і бунт тим самим припинився. Проте в січні 1603 р. збунтувалися яничари, які обєдналися з великим візиром Йемішчі Хасан-паша[en][en][14] (В жовтні 1603 Мехмед ІІІ його стратив[15]), і вбили кизлар-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан[16]. Ага яничар погрожував переворотом і солдати могли скинути та змінити падишаха на престолі[16].
Смерть
Султан Мехмед ІІІ помер в ніч з 21 на 22 грудня 1603 р.[17] Саме з його смерті починається нестабільність та період занепаду Османської держави, що тривав до 1630-х років.
Шехзаде Махмуд (бл. 1587 - 1/7 червня 1603) - спадкоємець престолу (з квітня 1597). Мав велику популярність серед яничар з 15-ти років. Через це та пророцтво, що його батько помре через півроку і старший син Мехмеда ІІІ зійде на престол, Мехмед ІІІ наказав стратити сина чотирьом глухонімим катам[23][24].
дочка — була одружена з Тириакі Хасаном-пашою (пом. 1611).
дочка — з листопада 1604 року було одружена з Мірахуром Мустафою-пашею (пом. 1610)[25].
дочка — з 10 лютого 1612 року було одружена з Махмудом-пашею (пом. 1643), сином Джігалазаде Юсуфа Синана-паші і його другої дружини — дочки Айше Хюмашах-султан[26].
Дільруба Султан — (бл. 1594 —1623) Повнорідна сестра султана Мустафи I. З 1617 року була одружена з Кара Давут-пашею[27] (пом. 8 січня 1623), який прославився вбивством онука Мехмеда III — султана Османа II. У шлюбі народився син, якого, за деякими даними, планували зробити султаном, змістивши душевнохворого Мустафу I[28].
дочка — була одружена з Алі-пашею (пом. 1617)[29].
У культурі
Султан Мехмед ІІІ частково згадується на початку першої серії турецького серіалу «Величне століття. Нова володарка». Зображено його масове братовбивство та страта шехзаде Махмуда. Пізніше, в серіалі згадується, що султана отруїли[30].
↑Bostanzade Yahya Efendi, Tuhfet ül-ahbâb, Milliyet Yayınları, s. 111
↑Quataert, Donald (2000). The Ottoman Empire, 1700-1922. Cambridge University Press. p. 90. ISBN0-521-63328-1.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑Іналджик Г. Османська імперія: класична доба, 1300-1600 / пер. з англ. Олександр Галенко; Ін-т сходознавства ім. А. Кримського НАН України. — К.: Критика, 1998. — 286,[32] с. ISBN966-02-0564-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)