Стеценко Вадим Олександрович

Стеценко Вадим Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження17 грудня 1989(1989-12-17)
Миколаївка
Смерть31 серпня 2014(2014-08-31) (24 роки)
Щастя
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Ракетні війська і артилерія
Формування
 27 РеАП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стеценко.

Вади́м Олекса́ндрович Стеце́нко (17 грудня 1989 — 31 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився і виростав у селі Миколаївка, батьки виховували Вадима та сестру. Займався спортом, грав у футбол і баскетбол. Закінчив загальноосвітню школу села Миколаївка Сумського району; Сумський аграрний технікум, здобув фах юриста. Пройшов строкову службу, повернувся до Миколаївки. Працював у селі Кровне на підприємстві «Сумський бекон» — завідував складом готової продукції. Одружився, з Оленою планували подружнє життя.

Мобілізований у березні 2014-го, старший навідник РСЗВ «Ураган», 27-й реактивний артилерійський полк. З початку липня виконує завдання у зоні ведення бойових дій. У липні побував вдома у короткотерміновій відпустці.

31 серпня 2014-го загинув разом з ще трьома військовослужбовцями під час обстрілу вогневих позицій полку терористами біля міста Щастя. Упізнаний в дніпропетровському морзі за тестом ДНК.

Без Вадима лишилися дружина Олена і батьки Людмила й Олександр.[1]

Похований у своєму селі, в останню дорогу проводили жителі сіл Миколаївки та Кровного.

Нагороди

  • орденом «За мужність» III ступеня (23.5.2015, посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 4, місце 1
  • 31 серпня 2015 року його честі відкрита меморіальна дошка в Миколаївському навчально-виховному комплексі[2]
  • Вшановується 31 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]

Примітки

  1. ↑ Вадим Стеценко пішов у вічність заради найціннішого — миру
  2. ↑ Стеценко Вадим Олександрович
  3. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав тридцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.