|
Стефано Россіні
Стефано Россіні (італ. Stefano Rossini; нар. 2 лютого 1971, В'ядана) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Клубна кар'єраНародився 2 лютого 1971 року в місті В'ядана. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале»[1]. У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за «Парму», в якій провів два сезони, взявши участь у 28 матчах Серії Б[2][3], після чого повернувся в рідне «Інтернаціонале», з яким дебютував у Серії А, провівши 14 ігор в сезоні 1989/90, але так і не зумів нав'язати конкуренцію досвідченому Андреасу Бреме[4]. Через це Россіні віддавали в оренду в клуби «Фіорентина»[5], «Парма» та «Удінезе»[6]. Повернувшись 1992 року в «Інтернаціонале», він став виступати ще рідше і, зігравши лише 3 гри у чемпіонаті наступного сезону, по закінченні сезону повернувся в «Удінезе»[7]. Після вильоту «Удіне» з Серії А в сезоні 1993/94, Россіні перейшов у «П'яченцу»[8], за яку виступав два сезони, а у 1996 році перейшов в «Аталанту»[9], за яку грав до листопада 1997 року, коли перейшов у «Лечче»[10]. Той сезон «Лечче» закінчило на передостанньому місці і покинуло Серію А. В жовтні 1998 року Россіні перейшов у «Дженоа» з Серії Б, де провів три наступні сезони, що стало найтривалішим виступом Россіні в одному клубі за всю кар'єру. Більшість часу, проведеного за генуезький клуб, був основним гравцем захисту команди. У сезоні 2001/02 виступав у Серії Б за «Тернану»[11], після чого повернувся в «Дженоа»[12], де провів ще один сезон. Влітку 2003 року він приєднався до «Комо»[13], але у першому ж сезоні клуб вилетів до Серії С1, після чого Стефано покинув клуб і півроку був без команди. Лише у грудні 2004 року він став гравцем «Кремонезе» з Серії C1[14], якій допоміг вийти у Серію Б, втім там команда виступала невдало і відразу вилетіла назад, а Стефано покинув клуб. У листопаді 2006 року він переїхав до «Реджяни»[15], але наприкінці сезону він знову опинився без контракту. У січні 2008 року він підписав контракт з клубом Серії C2 «Піццигеттоне»[it], де і закінчив свою професійну кар'єру влітку того ж року. В подальшому грав за низку аматрських нижчолігових італійських клубів[16][17]. Виступи за збірніПротягом 1988—1992 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1990 року та переможцем наступного молодіжного чемпіонату Європи 1992 року. На молодіжному рівні зіграв у 26 офіційних матчах, забив 2 голи. Також 1992 року захищав кольори олімпійської збірної Італії на футбольному турнірі Олімпійських ігор 1992 року у Барселоні[18]. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру у червні 2013 року, очоливши клуб «Рояле Фйоре» з Еччеленци Емілія-Роман'я[19], але був звільнений вже в жовтні після п'яти поразок в перших шести матчах сезону[20]. В подальшому увійшов до структури «Павії», де став працювати з молодіжними командами. 13 грудня 2015 року на один матч став. в.о. головного тренера після звільнення Мікеле Марколіні[21], але вже 20 грудня головним тренером був призначений Фабіо Бріні. Втім новий тренер протримався у клубі лише до березня, після чого Россіні знову повернувся до керівництва першою командою, на цей раз до кінця сезону, але так і не зумів вивести клуб до Серії Б. 5 жовтня 2017 року очолив клуб Серії D «Вігор Карпането»[22][23]. Титули і досягненняПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
