Співак Мойсей Семенович

Співак Мойсей Семенович
Народився	1902  Городище, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	невідомо
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Держава  Українська СРР  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d] і депутат Верховної Ради УРСР^[d]
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди

Мойсе́й Семе́нович Спів́ак (1902 , Городище, Київська губернія  — невідомо ) — український радянський партійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947). Член і голова Ревізійної комісії КП(б)У (1938–1940). Член ЦК КП(б)У (1940–1949). Член нелегального ЦК КП(б)У (1942–1943). Секретар ЦК КП(б)У (травень 1940 — січень 1944). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (травень 1940 — 1949). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946–1951). Делегат XIV та XV з'їздів КП(б)У (1938, 1940)

Біографія

Народився 1902(1902) року в містечку Городище, тепер місто Городище, Черкаська область, Україна.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З 1932 року перебував на партійній роботі. До червня 1938 року — 1-й секретар Кагарлицького районного комітету КП(б) України Київської області.

У червні — 20 грудня 1938 року — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Ржищівській виборчій окрузі № 93 Київської області. Голова Мандатної комісії Верховної Ради УРСР.

З грудня 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК КП(б) України. З квітня 1939 року — завідувач відділу кадрів ЦК КП(б) України.

17 травня 1940 — 21 січня 1944 року — секретар ЦК КП(б) України. З травня 1942 року — член Військової ради Південно-Західного фронту, заступник начальника Українського штабу партизанського руху.

У січні 1944 — січні 1949 року — 1-й секретар Житомирського обласного і міського комітетів КП(б) України. Звільнений з посади «за станом здоров'я».

У квітні 1949 — травні 1951 року — заступник міністра з кадрів і член колегії Міністерства меблевої промисловості і столярних виробів Української РСР.

У травні 1951 — липні 1953 року — заступник міністра державного контролю Української РСР і член колегії Міністерства державного контролю Української РСР.

З липня 1953 року — начальник відділу кадрів і член колегії Міністерства державного контролю Української РСР.

Нагороди

• два ордени Леніна (07.02.1939, 23.01.1948)
• орден Червоного Прапора (01.04.1943)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.02.1945)
• орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня (02.05.1945)[1]
• медалі.

Примітки

1. Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР от 2 мая 1945 года «О награждении орденами организаторов партизанского движения на Украине» [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Известия : газета. — Москва, 1945. — № 103 (8713). — 4 мая. (рос.)

Джерела

• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918­–1991). [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] — К. : Генеза, 2005. — 368 с. : іл. — ISBN 966-504-407-9.