|
Кізін Сидір Васильович
Сидір Васильович Кізін (нар. 15 листопада 1975, Львів) — український адвокат і політик, колишній голова Житомирської обласної державної адміністрації (2 березня — 22 липня 2014). БіографіяЗ 1982 р. по 1991 р. навчався в СШ № 23 м. Житомира. У 1992 закінчив Львівську СШ № 76 імені Василя Стуса. Брав участь у національному відродженні кінця 1980 — початку 1990-х років на Житомирщині, відвідував зібрання Товариства української мови ім. Шевченка, брав участь у таких акціях як «Ланцюг єднання», студентське голодування 1990 року в Києві. З 1992 по 1998 навчався на юридичному факультеті Львівського національного університету ім. І.Франка, здобув кваліфікацію юриста. 3 1994 працював на різних посадах в районному суді. З 1996 — в Управлінні юстиції. З 1998 до 2002 років працював у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку на посаді помічника голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), заступника начальника юридичного управління ДКЦПФР. З 2002 року — у приватній юридичній практиці. Отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Член Житомирської обласної колегії адвокатури. Був одним із співзасновників юридичної компанії "Портнов та партнери"[1], з котрої вийшов у 2003 році. З 2003–2007 — партнер юридичної фірми «Кізін, Чібісов та партнери». З 2007 року і по даний час є партнером адвокатського об'єднання «Бондарчук, Кізін та партнери». Від 2 березня до 22 липня 2014 року працював на посаді голови Житомирської ОДА. У 2015- 2020 роках обраний депутатом Житомирської обласної ради. Очолював депутатську комісію з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, законності, правопорядку та антикорупційної діяльності. Членство в українських та міжнародних професійних асоціаціяхЗ 2002 року — член Житомирської обласної колегії адвокатури. З 2006 року — Європейська бізнес асоціація (EBA). 3 2007 року — член Українсько-американської асоціації адвокатів (UABA). Громадська та політична діяльністьЗ 2008 р. — один із співзасновників Громадської організації «Люстрація», від 2009 р. є членом ВО "Свобода", де одразу обійняв посаду заступника керівника юридичного управління. Від лютого 2010 року стає головою Житомирської обласної організації ВО "Свобода". Учасник резонансних судових процесів в якості адвоката політв'язнів, опозиційних журналістів, громадських активістів, як то: Олена Білозерська[2], пошкодження пам'ятника Леніну в Києві 2009 року групою націоналістів[3], пошкодження пам'ятника Сталіну в Запоріжжі[4] тощо. В 2010 році представляв онука лідера ОУН Степана Бандери у справі про скасування Указу Президента "Про присвоєння Степану Бандері звання «Герой України» у Донецькому адміністративному суді та Вищому Адміністративному Суді України.[5] В лютому 2011 року брав участь у дострокових виборах до Житомирської обласної ради в 41 виборчому окрузі (частина Червоноармійського району), де посів третє місце[6]. В 2012 році був висунутий як узгоджений кандидат від низки опозиційних сил (ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», Фронт Змін, Громадянська позиція та ін.) по округу № 67 (частина Богунського району міста Житомира, Житомирський, Любарський, Романівський, Чуднівський райони) на Виборах до Верховної Ради України 2012[7]. Брав активну участь у Революції Гідності, як адвокат безкоштовно захищав десятки активістів Майдану, затриманих за участь у акціях протесту. 2 березня 2014 виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов призначив на посаду голови Житомирської обласної державної адміністрації[8]. 22 липня того ж року звільнений з посади президентом Петром Порошенком[9] У квітні 2014 брав участь у відкритті пам'ятника Омеляну Сенику та Миколі Сціборському споруджений за кошти ВО «Свобода»[10]. Після вибуху бойової гранати під стінами Верховної Ради 31 серпня 2015 року, внаслідок якого загинуло троє бійців Національної гвардії України, став адвокатом п'ятьох підозрюваних у скоєнні цього злочину. Зокрема захищає в суді народного депутата України сьомого скликання від ВО «Свобода» Юрія Сиротюка, а також Віктора Бурлика. Також в іншому процесі захищав Ігора Гуменюка.[11] У 2015 році балатувався на посаду мера міста Житомира. Зайняв 3 місце. У 2015 році обраний депутатом Житомирської обласної ради. Голова постійної Комісії із законності, регламенту, місцевого самоврядування[12]. У березні 2018 року захищав в Печерському райсуді м. Києва голову Держкіно України Пилипа Іллєнка у справі про адміністративне правопорушення, ініційованій НАЗК.[13] РодинаОдружений (з 2008 р.). Дружина — Кізіна Маріанна Романівна 1984 р.н.[джерело?] Діти: сини Устим 2008 р.н., Лев 2014 р.н. та Платон 2017 р.н. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
