Спеціальний представник Європейського Союзу (СПЄС) (англ.European Union Special Representatives) - це особливий інститут, призначений для врегулювання міжнародних конфліктів і реалізації пріоритетних програм міжнародного співробітництва з боку об'єднання. Його втілює дипломатичнийпредставник-емісар Союзу з особливими завданнями за його межами.
Якщо посолЄС відповідає за зносини Союзу з однією державою, то Спеціальний Представник - відповідальний за вирішення окремих питань, певні зони конфлікту чи регіон. Він є безпосередньо відповідальним перед Високим представником ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки (баронессою Кетрін Ештон) і діє під спільним керівництвом Високого представника ЄС, а також президента Європейської Комісії. Його діяльність фінансує та керує ним Високий представник ЄС.
Спеціальний представник координує Спільну зовнішню політику і політику безпеки ЄС в довіреному йому регіоні або проблемній сфері. Він представляє ЄС та його інтереси в ключових "проблемних" регіонах планети, популяризує його політику за межами Союзу, є його "голосом" і "обличчям", "очима" і "вухами". Його роль полягає у посиленні присутності Союзу у глобальній політиці через зусилля з об'єднання різних держав планети, зміцнення міжнародної стабільності та верховенства закону, демократії і належного урядування.
Після набуття чинності в грудні 2009-го р. Лісабонська угода відбулось часткове злиття функцій Спеціального представника ЄС і глави делегації Європейської Комісії в певному регіоні (державі). Статус Спеціального представника був підвищений до статусу делегата ЄС. Він володіє політичною і дипломатичною легітимністью від Європейської Ради і на основі рішення Європейської Комісії. Це є наслідком інновації, втіленої у Лісабонській угоді - злиття функцій Високого представника ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки та Єврокомісар із зовнішніх справ і створення єдиної дипломатичної служби ЄС - Європейська служба зовнішньої діяльності.
Діючі Спеціальні Представники
На даний час ЄС призначив 11-ть Спеціальних представників у 12-ти різних державах і регіонах планети. Частина з них постійно перебуває в підвідомчих регіонах, частина має постійною штаб-квартирою Брюссель, періодично відвідуючи підопічні зони.
Ставрос Ламбрінідіс. Колишній міністр закордонних справ Греції та віце-президент Європейського парламенту. Призначений 25 липня 2012-го р. Перший тематичний спеціальний представник ЄС [2][3].
Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.
Мандат - широкий, гнучкий, дозволяє адаптуватись до змінюваних умов. Орієнтований на охоплення від імені ЄС таких проблемних областей, як зміцнення демократії на планеті, зміцнення міжнародного правосуддя, розвиток і зміцнення прав людини та сприяння скасуванню смертної кари в різних державах Землі.
Роль - забезпечення ефективності політики ЄС щодо прав людини, забезпечення Стратегічних рамок ЄС і плану дій ЄС з прав людини і демократії [4].
Працює в тісному зв'язку із Європейською службою зовнішньої діяльності, яка надає йому повну підтримку.
Цей спеціальний представник став одним з адресатів Листа до Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії з приводу проекту закону, "який в цей час знаходиться на розгляді в українському парламенті, та дискримінує лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів (ЛГБТ)" [5].
Регіональні СПЄС
у Південному Середземномор'ї
Бернардіно Леон (Bernardino Leon[en][6]). Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.
Цілі – базовані на "політиці сусідства" ЄС. На південних кордонах Союзу вони зводяться до: зміцнення політичного діалогу Союзу з державами Південного Середземномор'я, встановлення тісної координації з ними.
Спеціальний представник співпрацює із міжнародними та регіональними організаціями - Африканським союзом, Радою співробітництва арабських держав Перської затоки, Організацією Ісламська конференція, Лігою арабських держав і ООН.
у Європі
у Боснії і Герцоговині
Лорд Ешдаун (Lord Ashdown[en]) Тривалість мандату – з 11 березня 2002-го р. по 31 серпня 2005-го р.
Мирослав Лайчак Тривалість мандату – з 18 червня 2007-го р. по 28 лютого 2009-го р.
Валентин Інцко. Тривалість мандату – з 11 березня 2009-го р. по 31 серпня 2011-го р.
Пітер Соренсен (Peter Sørensen[en]) на посаді спеціального представника ЄС у Боснії і Герцеговині [8]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го р. по 30 червня 2015-го р. Цей пост існує паралельно із посадою Високого представника ЄС в Боснії і Герцеговині (обіймає Валентин Інцко). Його зусилля спрямовані на сприяння стратегії підготовки Боснії і Герцеговини до вступу в ЄС.
у Македонії
Франсуа Леотар (François Léotard[en]) Франція. Тривалість мандату – з 29 червня 2001-го р. по 29 жовтня 2001-го р.
Ален Леруа (Alain Le Roy[en]) Франція. Тривалість мандату – з 29 жовтня 2001–го р. по 28 лютого 2002-го р.
Алексіс Брунс (англ.Alexis Brouhns) Бельгія. Тривалість мандату – з 30 вересня 2002-го р. по 31 грудня 2003-го р.
Серена Ессен-Петерсен (Søren Jessen-Petersen[en]) Данія. Тривалість мандату – з 26 січня 2004-го р. по 30 червня 2004-го р.
Майкл Салін[sv], Швеція. Тривалість мандату – з 12 липня 2004-го р. по 31 серпня 2005-го р.
Ерван Фуере (англ.Erwan Fouéré) Ірландія. Тривалість мандату – з 17 жовтня 2005-го р. по 31 серпня 2011-го р.
у Молдові
Адріан Якобовіц де Сегед (англ.Adriaan Jacobovits de Szeged) Нідерланди. Тривалість мандату – з 23 березня 2005-го р. по 28 лютого 2007-го р.
Спеціальний представник контролював прикордонну допомогу ЄС в Молдові й Україні - на придністровській ділянці кордону. Місія (EU BAM) НАТО [9][10][11].
Тривалість мандату – з 15 лютого 2007-го р. по 28 лютого 2011-го р.
для Косово
Вольфганг Петрич Австрія. Тривалість мандату – з 30 березня 1999-го р по 29 липня 1999-го р.
Пітер Фейт (Pieter Feith[en]). Тривалість мандату – з 4 лютого 2008-го р. по 30 квітня 2011-го р.
Фернандо Джентілліні (англ.Fernando Gentillini). Тривалість мандату – з 1 травня 2011-го р. по 1 вересня 2011-го р.
Самуель Збогар. Тривалість мандату - з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.
Мандат включає надання поради з боку ЄС в Косово підтримку політичного процесу в краї і загальну політичну координацію дій ЄС щодо краю [12].
Спеціальний представник дає директиви для місії спеціальної місії ЄС в Косово - EULEX покликаної зміцнити верховенство закону в краї. Згідно з планом М. Ахтісаарі для Косова Спеціальний представник повинен об'єднати свої функції із функціями "Міжнародного цивільного представника" у Приштіні.
I-й представник - Хейккі Талвітіє (Heikki Talvitie[en]). Фінляндія Тривалість мандату - з 7 липня 2003-го по 31 серпня 2005-го р.[13].
Петер Семнебі (Peter Semneby[en]) Швеція. Тривалість мандату – з 20 лютого 2006-го р. по 28 лютого 2011-го р.
П'єр Морель Тривалість мандату – з 25 вересня 2008-го р. по 31 серпня 2011-го р. Спеціальний представник ЄС з Південного Кавказу і кризи в Грузії за сумісництвом [14][15][16].
Чинний - Філіп Лефорт[17]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го по 30 червня 2013-го р.
з пакту стабільності для Південно-Східної Європи
Панайотіс Румеліотіс (Panagiotis Roumeliotis[en]). Греція. Тривалість мандату – з 31 травня 1999-го р. по 31 травня 2000-го р.
Був спеціальним представником, відповідальним за Руайомонський процес.
Бодо Хомбах (Bodo Hombach[en]) ФРН. Тривалість мандату – з 29 липня 1999-го р. по 31 грудня 1999-го р.
Ерхард Бузек (Erhard Busek[en]) Австрія. Тривалість мандату – з 19 грудня 2001-го р. по 31 грудня 2003-го р.
У Федеративній Республіці Югославії
Феліпе Гонсалес Іспанія. Тривалість мандату – з 8 червня 1998-го р. по 11 жовтня 1999-го р.
у Азії
у Афганістані
Клаус Петер Клабер[en] ФРН. Тривалість мандату – з 10 грудня 2001-го р. по 10 червня 2002-го р.
Франческа Вендрель (Francesc Vendrell[en]) Іспанія Тривалість мандату – з 25 червня 2002 по 28 лютого 2009-го р. (за іншими даними - до кінця 2008-го р.)
Чинний - Франц-Міхаель Скйолд Меллбін [18]. Тривалість мандату - з 1 квітня 2010-го р. по 30 червня 2013-го р.
Мандат - сприяння реалізації політики Союзу в Афганістані, зокрема, реалізаціяː Спільної декларації ЄС-Афганістан; Плану дій ЄС щодо Афганістану і Пакистану, зміцнення ролі ООН в Афганістані, сприяння поліпшенню координації дій держав і міжнародних організацій з надання міжнародної допомоги Афганістану.
Спеціальний представник ЄС тісно співпрацює із Спеціальним представником Генсека ООН і представниками держав-членів ЄС в Афганістані.
у Центральній Азії
(фр. fr: Représentant spécial de l'UE pour l'Asie centrale) штаб-квартира - Брюссель. Посада створена в 2005-му р. з огляду на особливу важливість регіону як зв'язку Азії і Європи. Мета створення - зміцнення і поширення дипломатичної присутності Союзу в регіоні з огляду на його роль у підтриманні міжнародної стабільності, потребу захисту власної загальної і енергетичної безпеки, забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.
Представникиː
I-й представник Ян Кубіш Словаччина. Тривалість мандату – з 18 липня 2005-го р. по 5 липня 2006-го р.
Призначений на цю посаду з огляду на дипломатичний досвід в регіоні. - У 1976-79-му рр. він здійснив дипломатичні поїздки республіками Середньої Азії як I-й секретар, а згодом - II-й радник посольства Франції у СРСР. Надзвичайний і повноважний посол Республіки Франції в РФ з 1992-го по 1996-й рр. Своїм першочерговим завдання він визначав координацію зусиль усіх членів ЄС і його органів щодо виконання нових елементів підходу ЄС до діяльності в Центральній Азії [23].
Чинний представник - Патриція Флор (Patricia Flor[en]) [24]. Тривалість мандату - з 1 липня 2012-го р по 30 червня 2013-го р.
Діяльність
Місія почалась у тісному співробітництві із Секретаріатом Ради Європи та Європейською Комісією. Її метою було визначити засади Стратегії ЄС «Для нового партнерства і співробітництва з Центральною Азією» [25], яка була прийнята в червні 2007-го р. під головуванням ФРН. Прийнята Стратегія була затверджена як платформа для реалізації курсу зовнішньої політики ЄС щодо відзначеного регіону.
У 2009-му р. члени і установи ЄС проаналізували пророблену в регіоні роботу [26] і намітили шляхи для поглиблення участі ЄС в кожній області, визначеній Стратегієюː
загрози колективній безпеці,
права людини,
верховенство закону,
економіка,
енергія і транспорт,
оточуюче середовище, включно із змінами клімату, і вода,
молодь і освіта.
Після цього почалась практична реалізація Стратегії.
Спеціальний представник забезпечує політичний діалог ЄС з державами Центральної Азії, регулярний обмін думками між їх керівниками та місцевими органами влади і представниками ЄС на регіональному, дво- і багатосторонньому рівнях, зокрема з "великими гравцями" в регіоні - РФ, КНР, США, Японією, а також з ОБСЄ, ЄБРР.
Мігель Анхель Моратінос Іспанія. Тривалість мандату – з 25 листопада 1996-го р. по 31 травня 2002-го р.
Марк Отте (Marc Otte[en]) Бельгія. Тривалість мандату – з 14 липня 2003-го р. по 28 лютого 2011-го р.
Андреас Рейніке [28]. Тривалість мандату - [1] [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.
Мандат - базований на цілях політики Союзу щодо близькосхідного мирного процесу] і цілях політики ЄС щодо Ізраїлю і Палестинської автономії зокрема. Мета забезпечити співіснування двох держав, що живуть в межах безпечних і визнаних кордонів, побудови демократичної, життєздатної, мирної і суверенної палестинської держави, відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН №242, 338, 1397, 1402 і принципів Мадридської конференції [29].
Спеціальний представник забезпечує політичне керівництво двома місіями ЄС: митної в Рафах (EU BAM) і поліцейської - на всіх окупованих палестинських територіях (EU POL COPPS).
У Африці
при Африканському Союзі
Коен Варвеке (Koen Vervaeke[en][30]. Тривалість мандату - з 6 грудня 2007-го р. по 30 червня 2012-го р.
Домінік Мішель Ревейран де Ментон. Тривалість мандату - з 18 березня 2013-го р. по 28 лютого 2014-го р.
в Судані
Пекка Хаавісто. Тривалість мандату - 18 липня 2005-го р. по 30 квітня 2007-го р.
Торбен Брюллов[de]. Тривалість мандату – з 19 квітня 2007-го р. по 31 серпня 2010-го р.
Розалінд Марсден [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Призначена представником з огляду на її досвід в регіоні. Раніше обіймала посаду посла Сполученого Королівства в Судані.
Тривалість мандату - з 1 вересня 2010-го р по 30 червня 2013-го р.
Мета - вирішення питання незалежності Південного Судану.
Альдо Аелло[it]. Тривалість мандату - з 25 березня 1996-го р. по 28 лютого 2007-го р.
Роланд ван де Гір[nl], Нідерланди. Тривалість мандату - з 14 лютого 2007-го р. по 31 серпня 2011-го р.
Спеціальний представник тісно співпрацював із місією в Демократичній Республіці Конго (Європол).
Література
[2] [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ: ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ Сборник Института Европы РАН и Ассоциации европейских исследований (АЕВИС), выпуск № 59, январь-март 2010 года под редакцией Борко Ю. А. (отв.ред.), Буториной О. В., Журкина В. В., Потемкиной О. Ю. МОСКВА, апрель 2010
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Рабочий график президента Казастана в 2007 году[недоступне посилання з травня 2019] 28 марта (2007 года) Президент Н. А. Назарбаев встретился с руководителями делегаций стран-участниц заседания «Тройка Европейского Союза — страны Центральной Азии». Во встрече приняли участие … специальный представитель ЕС по странам Центральной Азии П.Морель
