Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату)

Собо́р єпи́скопів Украї́нської правосла́вної це́ркви (Моско́вського патріарха́ту) (Архієрейський собор) — наступний після Собору орган влади в Українській православній церкві Московського патріархату, який діє згідно зі священними канонами Православної церкви та Статутом про управління Української православної церкви Московського патріархату[1] у період між Соборами Церкви.

Склад і функції

Собор єпископів Української православної церкви Московського патріархату (фактично, Архієрейський собор) має всю повноту влади у період між Соборами Української православної церкви Московського патріархату. Собор єпископів складають єпархіальні архієреї, а також вікарні архієреї Української православної церкви, які очолюють синодальні установи та духовні академії. Собор єпископів скликається Митрополитом Київським і всієї України (Місцеблюстителем) за потребою, але не рідше, ніж один раз на рік. Головою Собору єпископів є Митрополит Київський і всієї України (Місцеблюститель). Собор єпископів діє на підставі священних канонів Церкви, постанов Помісних і Архієрейських соборів Російської православної церкви, а також Соборів Української православної церкви Московського патріархату.

До компетенції Собору єпископів входить розгляд усіх питань, що стосуються життя Української православної церкви Московського патріархату. Собор єпископів канонізує святих і ухвалює богослужбові чинопослідування, складені на їхню честь. Собор єпископів є церковним судом вищої інстанції. Собор єпископів обирає Митрополита Київського і всієї України й визначає процедуру його обрання.

У період між Соборами Української православної церкви Московського патріархату Собор єпископів:

• вносить доповнення і зміни до Статуту про управління Української православної церкви Московського патріархату з наступним ухваленням Собором Української православної церкви Московського патріархату;
• ухвалює Статут Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату, а також вносить до нього доповнення та зміни;
• ухвалює рішення про ліквідацію Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату.

Ніхто з архієреїв — членів Собору єпископів — не може відмовитись від участі в його засіданнях, крім випадків хвороби або з іншої причини, що визнається Собором поважною. Кворум Собору єпископів становлять 2/3 його членів. Рішення на Соборі єпископів ухвалюються простою більшістю голосів відкритим або таємним голосуванням, окрім особливих випадків, що визначаються регламентом Собору єпископів. Якщо, при відкритому голосуванні, голоси розділяються порівну, вирішальним є голос Головуючого. У випадку рівної кількості голосів при таємному голосуванні проводиться повторне голосування.

Постанови Собору єпископів набирають сили після їхнього ухвалення.

Собори єпископів Української православної церкви Московського патріархату

1. Архієрейський собор 6-7 вересня 1991 в Києві
2. Архієрейський собор 1992 в Харкові (Харківський собор)
3. Архієрейський собор 2000 в Києві
4. Архієрейський собор 24 січня 2007 в Києві
5. Архієрейський собор 21 грудня 2007 в Києві
6. Архієрейський собор 8 липня 2011 в Києві
7. Архієрейський собор 21 лютого 2012 в Києві (Зі статуту УПЦ: «3. Собор єпископів скликається Митрополитом Київським і всієї України (Місцеблюстителем) у міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік. 4. Головою Собору єпископів є Митрополит Київський і всієї України (Місцеблюститель).»)
8. Собор єпископів УПЦ МП (13 серпня 2014) обрав очільника церкви Онуфрія.[2] 

Див. також

• Українська православна церква (Московський патріархат)
• Статут Української православної церкви (Московського патріархату)
• Собор Української православної церкви (Московського патріархату)
• Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату) (2014)
• Собор
• Архієрейський собор
• Помісний собор

Примітки

1. Статут про управління Української Православної Церкви [Архівовано 12 серпня 2010 у Wayback Machine.].
2. Як пише Ю. Чорноморець, "Собор єпископів УПЦ, що відбувся 13 серпня, визначився не лише із тим, хто очолюватиме цю Церкву. Після запеклої дискусії було ухвалено «Постанови» Собору, які тепер є офіційною думкою УПЦ щодо ряду суспільних проблем. Статус цих постанов — більший за рішення та відозви соборів, доповіді та коментарі керівників Церкви."За лаштунками Собору

Посилання

• Статут про управління Української Православної Церкви.