Канон

Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма[1]) — незмінна (консервативна) традиційна, що не підлягає перегляду сукупність законів, норм і правил у різних царинах життєдіяльності людини. Етимологічно грецький термін «канон» походить від західно-семітського слова qānoeh/ḳānu у значенні «очерет» чи «осока». Так називали серед іншого тростину, яку використовували в будівництві для точності вимірювань як еталон довжини[2]

Слово канон має численні значення:

• Канон (релігія) — правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон.
• Канон (норма) — твердо встановлене правило, усталена норма.
• Канон (література)
• Канон (список книг) — список або зібрання релігійних книг, що церковно узаконені як Святе Письмо[3].
• Канон (піснеспів) — пісня на честь святого або свята.
• Канон (музична форма) — музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним. Нескінченний канон — різновид канону, в якому кінець мелодії безпосередньо переходить в її початок.
• Канон (музичний інструмент) — вірменський народний щипковий інструмент, подібний до цитри.

Термін «канон» має широке значення[4]:

• твердо встановлене правило й усталена норма
• первинно використовувалося щодо релігійного закону, список зібрання книг, обряду
• нормативний зразок художнього твору, панівна форма в мистецтві
• музична форма піснеспіву
• струнний щипковий музичний інструмент
• від слова «канон» утворене поняття «канун»
• застарілий друкарський шрифт (кегль на 40 пунктів).

Див. також

• Апостольські правила
• Дідахе
• Апостольські постанови
• Канонічне право
• Канонічна територія

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 2:  Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.
2. Див. напр. Під ред. Еріха Ценгера Введення в Ветхий Заповіт (Einleitung in das Alte Testament)
3. Словник іншомовних слів. Тлумачення, словотворення та слововживання : близько 35000 слів і словосполучень [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / С. П. Бибик, Г. М. Сюта; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Харків: Фоліо, 2005. — 623 c. — ISBN 966-03-3173-8 — КАНОН — С. 271.
4. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», м. Київ, 2000 р., Т. 2 (Ж-ОБД), С. 215

Посилання

• Канон [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Канон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 458-459.
• Канон // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 311-312.
• Диба Юрій. Канон як міра Божої досконалості в християнській традиції та архітектурній практиці Русі [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела та література

• С. Головащенко. Канон // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.