Соболь Михайло Андрійович

Михайло Андрійович Соболь
Народився	3 вересня 1883(1883-09-03) Білосток, Польща
Помер	31 жовтня 1955(1955-10-31) (72 роки) Київ
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	українець
Місце проживання	Харків
Діяльність	танцівник, хореограф
Відомий завдяки	Засновник театралізованого ансамблю народного танцю
Наступник	Павло Вірський
Діти	Соболь Олександр Михайлович

Михайло Андрійович Соболь (нар. 3 вересня 1883(18830903), Білосток, Польща — пом. 31 жовтня 1955, Київ) — український танцівник і хореограф. Батько танцівника і педагога, Заслуженого артиста України Олександра Соболя[1].

Загальні відомості

Був учнем балетмейстера Хоми Ніжинського — батька прославленого Вацлава Ніжинського.

Пропагував театралізований хореографічний фольклор, створив свій хореографічний театралізований ансамбль, метою якого була театралізація народних обрядів, звичаїв, традицій. Ансамбль складався з 10 танцівників і 18 танцівниць з високою професійною підготовкою. До програми колективу входили театралізовані сюїти:

• «Весілля на Україні»,
• «Запорозькі козаки»,
• «Російське весілля»,
• «Картинки в горах Кавказу»,
• «Польський бал»,
• «Українські дівочі хороводи».

Ансамбль почав виступати у 1910 році з великою програмою, з якою він гастролював по містах України, а з 1914 року працював у Харкові. Віртуозна техніка хореографічних творів Михайла Соболя сприяла розкриттю хореографічних образів, підсилюючи їх характери і впливаючи на інтерес до цих творів, професіоналізм в цілому.

Хореограф ускладнив лексику, але не за рахунок циркових трюків, а збільшуючи амплітуду дії того чи іншого руху; так, наприклад, народилися видозміни повзунця, присядок. Знання класичного танцю допомагало балетмейстеру застосувати у новій якості композиційні прийоми, що свого часу ввійшли в арсенал класичного балету. Запозичуючи основну структуру руху та забарвлюючи його відповідно до художнього завдання, Михайло Соболь використовував ряд повітряних рухів, притаманних українському чоловічому танцю. При цьому, рух виконував функцію образно-дійового чинника, який у комбінації з іншими допомагав розкрити тему та сюжет твору.

Численні балетмейстери українських труп, широко використовуювали хореографічні твори Михайла Соболя, переносячи одні й ті самі танцювальні композиції з вистави у виставу, але при цьому часто перекручували і спотворювали його знахідки. Відомий український фольклорист і хореограф Василь Миколайович Верховинець називав такі танці «еквілібристикою в українській одежі під неможливо швидкий темп українського козачка».

Послідовником Михайла Соболя став Павло Вірський, який з успіхом розвив знахідки і традиції, закладені попередником.

Примітки

1. Шляхи розвитку українського народно-сценічного танцю

Джерела

• Соболь Михайло Андрійович / Туркевич В. Д. // Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Бібліографічний довідник: хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники. — К.: Біографічний інститут НАН України, 1999. — С. 179.
• К. Ю. Василенко. Принципи обробки фольклорного танцю
• Л. І. Каміна. Регіональні особливості народних танців у професійних та аматорських хореографічних колективах України
• Станішевський, Ю. О. Балетний театр Украіни [Текст]  : 225 років історії / Юрій Станішевський. — Київ: Музична Украіна, 2003. — 440 с. : іл