Соболь Олександр Михайлович

Олександр Михайлович Соболь
Зображення
Зображення
О. М. Соболь, 1936 р.
Основна інформація
Дата народження31 грудня 1908 (13 січня 1909)(1909-01-13)
Місце народженняБілосток
Дата смерті1984(1984)
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Професіятанцівник, педагог
ОсвітаБалетна студія при Театрі ім. Лисенко
КолективиХарківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка
Національна опера України імені Тараса Шевченка
Большой театр
Московський академічний музичний театр імені Станіславського і Немировича-Данченко
НагородиОрден «Знак Пошани» Заслужений артист УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соболь.

Олекса́ндр Миха́йлович Со́боль (нар. 31 грудня 1908 (13 січня 1909)(19090113), Білосток — пом. 1984) — артист балету, педагог. Кавалер «ордена Знак Пошани» (1936)[1]. Заслужений артист УРСР (1941)[2].

Життєпис

Син українського танцівника і хореографа Михайла Андрійовича Соболя[3]. У 1922 році був прийнятий до балетної студії при Театрі ім. Лисенка, де навчався до 1925 року (педагоги А. Й. Вільтзак, Я. В. Романовський, П. К. Йоркін).

У 1925 році був зарахований артистом балету в Харківський оперний театр, де пропрацював до 1928 року.

З 1928 по 1930 рроки працював артистом балету в різних естрадних колективах. У 1930—1935 роках був артистом балету в Харківському оперному театрі. У 1933 роув удосконалював свою майстерність в МХУ (педагоги В. О. Семенов, О. М. Монахов).

У 1935 році переведений в Київський оперний театр. В цьому ж році був посланий урядом в складі української групи танцюристів на Міжнародний фестиваль народного танцю в Лондоні, де посів перше місце[4].

Провідний соліст балету Харківського (1925—1935) і Київського (1935-37 i 1939-45) театрів опери й балету.

У 1936 брав участь в декаді українського оперного та балетного мистецтва в Москві. У 1937 році був відправлений на стажування до Великого театру СРСР, де пропрацював артистом балету до 1939 року. Згодом повернувся до Київського оперного театру і залишався його солістом до 1945 року.

У 1945-60 — в Театрі ім. Станіславського і Немировича-Данченка у Москві.

Олександр Соболь вражав сучачників кількістю піруетів: він міг навертіти до 14—16 піруетів. Сьогодні техніка виконання народного і класичного танцю дуже зросла і піруетами важко кого здивувати, а в той час їх виконував один лише Соболь і тому його майстерність глибоко вражала глядачів.[5]

У 1960-63 р. — педагог Варшавської балетної школи, в 1964-68 — МХУ, в 1968-71 і 1973-75 — педагог-репетитор Великого театру в Лодзі, в 1975-77 — Музичного театру в Щецині.

Пішов з життя 1984 року.[6]

Партії

Примітки

  1. ↑ Про нагородження працівників Київської української державної опери і працівників українського ансамблю (Постанова Центрального виконавчого комітету Союзу РСР — 23 березня 1936.) (oldgazette.ru) (рос.). Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 9 листопада 2012. [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  2. ↑ [Соболь Олександр Михайлович (Російський балет. Енциклопедія) (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 9 листопада 2012. Соболь Олександр Михайлович (Російський балет. Енциклопедія) (рос.)]
  3. ↑ Шляхи розвитку українського народно-сценічного танцю
  4. ↑ Ніно Сухішвілі: "Побачивши танець мого діда, Сталін сказав: «Проси, що хочеш, все виконаю» [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Каміна Л. І., Бариш-Тищенко І. А. Міжнародні та всеукраїнські фестивалі-конкурси з хореографічного мистецтва[недоступне посилання з липня 2019]
  6. ↑ Повне зібрання творів у двадцяти томах / М. Рильський. — С. 452. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.

Джерела

Балерина Це незавершена стаття про акторів(-ок) балету, балетмейстера чи балетмейстерку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.