Скіпка

Скіпка
Зображення
CMNS: Скіпка у Вікісховищі
Запит «Лучина» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Скі́пка[1] або лучи́на[2][3], рідко скіпе́ць[4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.

Використовування

Світач у садибі з Волинського Полісся. Музей у Пирогові

Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним»[5][6]. Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця[7] (світича, світлача)[8]. Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач: скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах[9].

Інші значення

  • Скіпка («скі́па») — покрівельний матеріал, коротка дранка[1][10]
  • Скіпка — те ж саме, що й скабка, тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру[1]

У культурі

Мовні звороти

  • Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися
  • Гидко й скіпками взяти — дуже огидний
  • Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний

Прислів'я

  • Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса: кому йдеться, то й на скіпку прядеться)
  • Добра пряха і на скіпці напряде
  • За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скіпка

Примітки

  1. ↑ а б в Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 383.
  3. ↑ Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. ↑ Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. ↑ Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. ↑ Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. ↑ Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання