Скальська Уляна Любомирівна

Уляна Скальська
Уляна Любомирівна Скальська
Народилася	1 січня 1931(1931-01-01) Романівка, Тернопільський район, Тернопільська область, СРСР
Померла	31 жовтня 2020(2020-10-31) (89 років) Івано-Франківськ, Україна
Поховання	Чукалівка
Громадянство	Польща →  УРСР →  Україна
Діяльність	науковиця, громадська діячка, діячка культури
Alma mater	Львівський університет
Науковий ступінь	кандидат хімічних наук
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Ювілейна медаль «20 років незалежності України» Медаль «Будівничий України» Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких Премія імені Марійки Підгірянки
Життєвий девіз — «З Україною в душі, серці та справах»[1]

Уляна Любомирівна Скальська (до шлюбу Головацька; 1 січня 1931, с. Романівка, нині Тернопільська область — 31 жовтня 2020, м. Івано-Франківськ) — український науковець у галузі хімії, громадсько-культурна діячка. Кандидат хімічних наук (1970). Член Національної спілки краєзнавців України (1995), Наукового товариства імені Шевченка (1999), Національної спілки журналістів України (2005). Внучата племінниця Богдана Лепкого[2].

Життєпис

Уляна Скальська народилася 1 січня 1931 року в селі Романівці, нині Байковецької громади Тернопільського району Тернопільської области України. Батьки її назвали Уляною на честь української письменниці Уляни Кравченко[3].

1953 року закінчила хімічний факультет Львівського університету (завдяки Петрові Крип'якевичу отримала добрий вишкіл у науковому студентському товаристві). Протягом 38 років працювала на керівних посадах нафтогазовидобувної промисловості Прикарпаття. 1969 року створила та очолила лабораторію, в якій розробила рецептури нових типів бурових промивних рідин для розкриття пласта[3].

Громадська діяльність

Проживала в м. Івано-Франківську. 1989 року стала співзасновницею асоціації «Зелений Світ»; активістка Культурно-наукового товариства «Рух», Товариства української мови ім. Т. Шевченка. 1990 року учасниця відновлення діяльності жіночої організації «Союз українок», в якій вона 1-й і почесний голова; організувала хор «Берегиня»; 1991 року обрана депутатом Івано-Франківської міської ради, організатор і заступник голови Асоціації колишніх станиславівських гімназистів; 1992 року співініціювала відкриття 1-ї української гімназії; член обласного правління і Ради, співзасновник та почесний член міського товариства «Просвіта»; співзасновник обласного осередку НТШ та інших[3].

1992 року організувала та очолила Клуб української інтелігенції ім. Богдана Лепкого[4]. 2000 року організувала видавничу групу «Грань», де була відповідальним редактором, упорядкувала 30 видань, до яких написала передмови (серед них — «Казка мойого життя» Богдана Лепкого, наклад 5 000 прим.; збірка поезій «Книжка горя» Марка Мурави, збірка «Співомовки про різні етноси в Україні» Степана Руданського, диптих «Шевченкіана Богдана Лепкого»[5] і «Франкіана Богдана Лепкого», ювілейний збірник «Українська поетична Мазепіана», Антологія газетно-журнальних публікацій про Б. Лепкого «Прикарпатська Лепкіана» та інші)[3].

Сприяла встановленню меморіальних таблиць Богданові Лепкому в Івано-Франківську, м. Яремча, с. Розтоках Косівського району (обидва — Івано-Франківська областю), Миколі Лепкому — в Івано-Франківську.

Померла 31 жовтня 2020 року в Івано-Франківську. Похована в родинному гробівці на міському цвинтарі в с. Чукалівці[2][3].

Доробок

Автор понад 70 наукових праць, монографії, винаходів, більше 300 публікацій в пресі та виступів по радіо на літературно-мистецькі теми[3].

Нагороди

• орден княгині Ольги III ступеня (5 березня 2009) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня[6];
• ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю[7];
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2003) — за велику подвижницьку працю в справі повернення Прикарпаттю імені та творчості братів Лепких і їхнього батька Сильвестра[8].
• Івано-Франківська обласна премія імені Марійки Підгірянки[2].
• медаль «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта»[3],
• медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»[3].

Вшанування пам'яті

28 грудня 2021 року в Івано-Франківську відкрито анотаційну дошку Уляні Скальській[1][3][9].

Примітки

1. В Івано-Франківську встановили анотаційну дошку Уляні Скальській. Бліц-Інфо. 1 січня 2022.
2. Померла громадська діячка Уляна Скальська. Галичина. 1 листопада 2020.
3. Уляна Скальська. Івано-Франківськ — місто героїв.
4. Галина Добош (9 грудня 2008). 15 років в Івано-Франківську діє Клуб української інтелігенції імені Богдана Лепкого. Радіо Свобода.
   Маріaна Басалига, Наталія Олексієнко (15 липня 2021). На ентузіазмі та за власний кошт. Як вивчають історію прикарпатські археологи. Суспільне Івано-Франківськ.
5. В Івано-Франківську презентували «Шевченкіану Богдана Лепкого». Радіо Свобода. 17 травня 2009.
6. Указ Президента України від 5 березня 2009 року № 121/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
7. Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
8. Богдан Лепкий: відомий і невідомий (1872—1941) [Текст] : бібліогр. покажч. / Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Обл. музей Богдана Лепкого в м. Бережанах, Держ. архів Терноп. обл., Терноп. обл. краєзн. музей, Бережан. музей книги ; уклад. М. Пайонк [та ін.] ; авт. нарисів: Н. Білик, Н. Дирда ; ред. Г. Жовтко ; кер. проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Т. : Підручники і посібники, 2012. — С. 182. — (Родом з України; вип. 8).
9. Світлана Тимчук (28 грудня 2021). В Івано-Франківську встановили анотаційну дошку Уляні Скальській (фото). Галицький кореспондент.

Джерела

• Волинець Н. Скальська Уляна Любомирівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 274. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Скальська Уляна Любомирівна // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. — К. : Укр. академія, 2003. — Вип. 2. — С. 178—179.
• Савків Б. Уляна Любомирівна Скальська // Нафтова і газова промисловість. — 2011. — № 1. — С. 65.
• Баран Є. Пані Уляна... // Прикарпатський вісник НТШ. (ОП). — Вип. № 2: Слово (2010). — С. 383—385.
• Уляна Скальська: Біобібліографічний покажчик. До 70–ти річчя з дня народження / Укладач Ярослав Коземчук. — Івано–Франківськ: Грань, 2002. — 28 с.
• Лепкіана Уляни Скальської / Укладач Ярослав Коземчук. — Івано-Франківськ: Грань, 2002. — 140 с.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Уляна Скальська і Емма Бабчук, «Суботні зустрічі», 19.10.1996 на YouTube // Емма Бабчук. — 2021. — 27 листопада.
	В Івано-Франківську відкрили Анотаційну дошку Уляні Скальській на YouTube // Телерадіокомпанія Вежа. — 2021. — 28 грудня.

• Іван Крайній (8 лютого 2011). Вибачення за «Сестер Річинських». Україна молода.
• Іван Крайній (5 червня 2007). Кожному своє. Генеалогічне древо. Україна молода.