Сич Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сич.
Ф
Олексій Сич
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Миколайович Сич
Народження 1 квітня 2001(2001-04-01)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (23 роки)
  Зоря, Рівненський район, Рівненська область, Україна
Зріст 185 см
Вага 75 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Рух»
Номер 77
Юнацькі клуби
2015–2018 Україна «Карпати» (Львів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2020 Україна «Карпати» (Львів) 2 (0)
2020– Україна «Рух» 58 (1)
2020 → Україна «Карпати» (Галич) 6 (0)
2022–2023 → Бельгія «Кортрейк» 14 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2021–2023 Україна Україна (U-21) 22 (0)
2024 Україна Україна (U-23) 5 (0)
2024- Україна Україна 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 листопада 2024.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 4 серпня 2024.

Олексій Миколайович Сич (нар. 1 квітня 2001, село Зоря[2], Рівненська область) — український футболіст, захисник львівського «Руху». Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2023 у складі збірної України U-21.

Життєпис

Народився в селі Зоря Рівненської області. Під час навчання в 7-му класі школи побував на перегляді в «УФК-Карпати», команді підійшов, але за рішенням батьків залишився вдома. Наступного року опинився в структурі львівського клубу, першим тренером Сича став Володимир Безуб'як[3]. Через три роки навчання отримав важку травму[2]. Швидко пройшов шлях від юнацької команди «левів» до першої команди. В основному складі львівського клубу дебютував 14 березня 2020 року в нічийному (1:1) виїзному поєдинку 23-го туру Прем'єр-ліги проти «Львова». Олексій вийшов на поле в стартовому складі, а на 71-й хвилині його замінив Ярослав Деда[4][5]. Всього у складі «зелено-білих» зіграв 2 матчі в Прем'єр-лізі.

На початку жовтня 2020 року залишив львівські «Карпати» та перейшов до галицьких одноклубників. У новій команді дебютував 9 жовтня 2020 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 6-го туру групи А Другої ліги проти «Оболоні-2». Сич вийшов на поле на 73-й хвилині, замінивши Ігора Поручинського[6].

Особисте життя

Батько (Микола Сич) та брат (Олександр Сич) також професіональні футболісти[2].

Статистика

Статистика виступів за збірну

Станом на 19 листопада 2024 року

 Статистика матчів і голів за збірну — Україна Україна
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
19-11-2024 Тирана Албанія Албанія 1 – 2 Україна Україна Ліга націй УЄФА 2024—2025 - груповий етап - Вийшов на заміну на 76-ій хвилині 76'
Усього Матчів 1 Голів 0

Досягнення

Україна Молодіжна збірна України:
Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи: 2023

Примітки

  1. ↑ FBref
  2. ↑ а б в «НАПЕРЕДОДНІ ДЕБЮТУ НЕ МІГ ЗАСНУТИ». ОЛЕКСІЙ СИЧ ПРО ШЛЯХ В ОСНОВУ, БРАТА У «ВОЛИНІ» І ВАЖКУ ТРАВМУ. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  3. ↑ Писаренко, Андрій. «Останнім часом він суттєво додав». Коуч Руха – про виклик Сича до збірної. СПОРТ.UA. Процитовано 15 листопада 2024.
  4. ↑ Favbet Ліга. 23-й тур Матч № 138. «Львів» 1 : 1 «Карпати». Офіційний сайт УПЛ
  5. ↑ Львів — Карпати 1:1. Драматична розв'язка за відсутності глядачів
  6. ↑ Протокол матчу «Карпати Галич» — «Оболонь-2» [Архівовано 2020-10-25 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт ПФЛ України

Посилання