|
Система захисту від зіткнення з дротом Система захисту від зіткнення з дротом (англ. wire strike protection system, WSPS) — запобіжний пристрій, що встановлюється на гелікоптері для його захисту в разі контакту з горизонтально натягнутими дротами (зокрема, лініями електропередачі) під час польоту на низькій висоті. Пристрій призначений для зменшення ризику потенційно смертельних наслідків зіткнення з дротом, таких як пробивання дротом вітрового скла, заплутування в несучому гвинті, намотування на шасі або склоочисники тощо[1]. Система зазвичай складається з різака у верхній передній частині фюзеляжа, різака у нижній передній частині фюзеляжа, а також дефлектора посередині вітрового скла, який потрібен для того, щоб дріт ковзнув по ньому до різаків (або відразу розірвався вже при зіткненні з дефлектором). Для правильного спрацювання системи зіткнення має відбутися під кутом менш як 90 градусів і на швидкості понад 30 вузлів (56 км/год). За оптимальних умов WSPS ріже кабелі діаметром до 10 мм із міцністю на розрив до 5400 кг[2]. Історія Верхній різак  Нижній різак Компанія Bristol Aerospace[en] розробила WSPS в травні 1979 року за контрактом із Збройними силами Канади. Компанія провела серію з 52 випробувань, встановивши систему на фюзеляж розбитого гелікоптера OH-58 Kiowa. Піддослідний фюзеляж ставили на вантажівку з бортовою платформою та наштовхували на дроти зі швидкістями від 13 до 52 вузлів (тобто від 24 до 97 км/год) під кутами від 0 до 45°. Використовувалися кабелі, які зазвичай застосовуються на повітряних лініях електропередачі та телекомунікаційних лініях, в тому числі 9,5 мм семижильний сталевий трос із міцністю на розрив понад 4500 кг[3]. Оскільки ці випробування не визначили ефективність нижнього різака, а також проводилися на землі та не оцінювали, як зіткнення дроту з різаком вплине на орієнтацію гелікоптера під час польоту, в жовтні 1979 року Дослідницька лабораторія Армії США провела додаткові експерименти у дослідницькому центрі Ленглі[en] [3]. OH-58 Kiowa підвісили до кінця кабелю довжиною 60 м, відтягнули назад і відпустили, щоб він внаслідок маятникового руху наштовхувався на дроти, горизонтально натягнуті на висоті приблизно 6,7 м[3]. Також було випробувано додаткові дефлектори для захисту полозів, шасі та хвостової стріли (включаючи гвинт і вертикальний стабілізатор), але ці пристрої було визнано неефективними[3]. У 1981 і 1982 роках аналогічні експерименти було проведено в Ленглі з гелікоптерами UH-1 Iroquois [4] і AH-1S[5]. З огляду на результати експериментів було проведено програму модернізації, згідно з якою в армії Сполучених Штатів були оснащені WSPS усі малі та середні гелікоптери (OH-58, UH-1, OH-6, AH-1, UH-60 та AH-64). Програму було остаточно виконано в 1992 році. Між 1996 і 2002 роками в армії США не було жодного катастрофічного випадку внаслідок зіткнення гелікоптеру з дротом[2]. У цивільних вертольотах використання WSPS було визнано необхідними для сільськогосподарських польотів[6]. З 208 аварій, пов'язаних із зіткненням з дротами у 1970-х роках, ця система дозволила б уникнути майже половини[6]. Найбільш частою причиною аварій з цивільними гелікоптерами з 1975 і 1977 було зіткнення з дротами і стовпами[6]. ВиробникиПридбавши Bristol Airplane Company, компанія Magellan Aerospace зробила WSPS своєю торговельною маркою[3] та виробляє під нею системи захисту від дротів для деяких із найпоширеніших моделей вертольотів (AW119[en], Bell 412, MD 900, Sikorsky S-76[5]). Згодом інші компанії також запатентували аналогічні протидротові системи для інших моделей гелікоптерів: Dart Aerospace (EC 135, AW139, AS 350, Bell 407), MD Helicopters, Eurocopter і Bell Helicopter Textron. Враховуючи його корисність і низьку вартість, пристрій встановлений на 30 % вертольотів у США[2]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
