Синтія Ніксон
Си́нтія Ні́ксон (англ. Cynthia Ellen Nixon; нар. 9 квітня 1966 рік, Нью-Йорк, США) — американська акторка і театральна режисерка, лауреатка двох премій «Еммі» і Гільдії кіноакторів США, «Тоні» і «Греммі», а також п'ятикратна номінантка на «Золотий глобус». Також вона американська політична діячка. Почала свою кар'єру на театральній сцені, також періодично з'являючись на телебаченні і в кіно. Вона була вперше номінована на премію «Тоні» в 1995 році, за роль у п'єсі Indiscretions. У 2006 році, за роль у п'єсі «Кроляча нора», Ніксон отримала «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі, а в 2012 році ще раз висувалася на премію в цій категорії за провідну роль у Wit. Домоглася широкої популярності завдяки ролі Міранди Гоббс у комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті», де вона знімалася з 1998 по 2004 рік. Цю роль вона потім повторила у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). За роль у серіалі Ніксон тричі номінувалася на «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі, вигравши одну статуетку в 2004 році. Вона виграла свою другу «Еммі» в 2008 році, за гру жінки з дисоціативним розладом ідентичності в серіалі «Закон і порядок: Спеціальний корпус». Ранні рокиНародилася в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк. Мати — актриса Анна Нолл, батько — радіожурналіст Волтер Ніксон. Синтія була єдиною дитиною в сім'ї. Її батьки вирішили розлучитися, коли їй було шість років. Після цього дівчинка залишилася жити з матір'ю. У 1988 році вона закінчила зі ступенем бакалавра Барнард-коледж[6]. Кар'єраДебютувала на сцені в дванадцятирічному віці, у п'єсі, де виступала її мати[7]. На телебаченні вона дебютувала в епізоді ABC Afterschool Specials в 1979 році, а потім і на бродвейській сцені, у п'єсі «Філадельфійська історія». У наступні роки паралельно з навчанням у коледжі Ніксон виступала на сцені, а в 1994 році грала одночасно в двох успішних бродвейських п'єсах: The Real Thing і Hurlyburly. Між тим вона зіграла роль покоївки в фільмі 1984 року «Амадей», а потім знялася в комедії «Манхеттенський проект». Також вона брала участь у різних телефільмах і міні-серіалах, серед яких можна виділити «Таннер 88» (1988) Роберта Альтмана. У 2004 році Ніксон знялася в продовженні проекту — «Теннер проти Теннера». Ніксон грала роль Джульєтти у Нью-Йоркській постановці «Ромео і Джульєтти» в 1988 році[8]. У наступному році вона виступала у вшанованій Пулітцерівською премією п'єсі «Хроніки з життя Хайді». У 1994 році вона замінила Маршу Гей Гарден в п'єсі «Ангели у Америці», а у 1995 році отримала першу в кар'єрі номінацію на премію «Тоні»[9]. У 1997 році вона виступала в комедійній п'єсі The Last Night of Ballyhoo. У той же період вона виступила одним із засновників театральної трупи Drama Dept., до якої входять такі актори, як Сара Джессіка Паркер, Ділан Бейкер, Джон Камерон Мітчел і Біллі Крудап[10].  Проривом у кар'єрі Ніксон стала роль адвоката і феміністки Міранди Гоббс в комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті» (1998—2004). Ця роль принесла їй премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі в 2004 році і дві додаткові номінації на нагороду. Вона повторила свою роль у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). Після завершення серіалу вона з'явилася в декількох незалежних кінофільмах, а також поверталася на телебачення з гостьовими ролями в серіалах «Швидка допомога», «Доктор Хаус» і «Закон і порядок: Спеціальний корпус». Роль в «Закон і порядок: Спеціальний корпус» принесла їй «Еммі» в категорії «Краща запрошена актриса в драматичному телесеріалі» у 2008 році. Серед її великих робіт слід виділити роль Елеонори Рузвельт у фільмі HBO «Теплі джерела» (2005), яка також принесла їй номінацію на «Еммі» і «Золотий глобус». У 2006 році Ніксон виконала головну роль у п'єсі «Кроляча нора», яка принесла їй «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі. Ніколь Кідман зіграла Ніксон в повнометражній екранізації п'єси. У 2012 році вона повернулася на Бродвей з головною роллю у п'єсі Wit, про хворого на рак професора. Заради ролі Ніксон збрила волосся. В результаті вона отримала ще одну номінацію на «Тоні» за виступ у п'єсі. У 2014 році вона зіграла головну героїню в п'єсі The Real Thing, хоча в 1984 році виступала в оригінальній постановці в іншій ролі[11]. Між своїми ролями на сцені Ніксон періодично поверталася до телебачення: в міні-серіалі 2012 року «Світ без кінця» і другорядними ролями у «Ця страшна буква «Р»» і «Ганнібал»[12]. У 2015 році Ніксон отримала похвалу від критиків за головні ролі у незалежних кінофільмах «Джеймс Уайт» і «Стокгольм, Пенсильванія»[13][14][15]. Обидва фільми дебютували в рамках фестивалю «Санденс»[16]. Пізніше в цьому році вона знялася в біографічному фільмі Теренса Девіса «Тиха пристрасть», граючи поета Емілі Дікінсон[17]. Особисте життяЗ 1988 по 2003 рік Ніксон співмешкала з англійським професором Денні Мозесом. У колишньої пари є двоє дітей: дочка — Саманта Мозес (нар. листопад 1996) і син Чарльз Изекіель Мозес (нар. 16.12.2002). З 2004 року вона у стосунках з активісткою освітнього руху Крістін Маріноні. Вони познайомилися на протестній акції, в якій взяли участь батьки, обурені зменшенням бюджету державних шкіл. Деяких учасників пікету заарештували, у тому числі Ніксон і Маріноні — так вони і пізнали одне одного. У 2009 році пара оголосила про заручини. У лютому 2011 року Ніксон народила сина Макса Еллінгтона Ніксон-Маріноні. 27 травня 2012 року в штаті Нью-Йорк відбулося її весілля з Маріноні[18][19]. У жовтні 2006 року, Ніксон був поставлений діагноз — рак молочної залози[20]. Вона вирішила приховати хворобу від громадськості й оголосила про неї лише в квітні 2008 року[21]. Після цього вона стала активісткою в русі допомоги жінкам, які страждають хворобою і випустила кілька спеціальних документальних програм для NBC. Ніксон є активним прихильником Демократичної партії. Вона їздила по країні за програмою підтримки легалізації одностатевих шлюбів. В рамках кампанії на пост мера Нью-Йорка Ніксон виступала з активною підтримкою Білла де Блазіо[22]. ФільмографіяФільми
Телебачення
Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
