Симфонія № 10 (Шостакович)

Симфонія № 10
Композитор	Шостакович Дмитро Дмитрович
Створено	1953
Тональність	Мі мінор[1]
Інструментування	симфонічний оркестр[1]
Тривалість	50 хв.[1]
Частин	4 частина[1]
Прем'єра
Дата	17 грудня 1953
Симфонія № 10 у Вікісховищі

Симфонія № 10 мі мінор, тв. 93 — симфонія Дмитра Дмитровича Шостаковича вперше виконана 17 грудня 1953 року Ленінградським симфонічним оркестром під керуванням Є.Мравінського.

Друга тема першої частини

Симфонія складається з чотирьох частин, загальною тривалістю близько 50 хвилин:

1. Moderato
2. Allegro
3. Allegretto
4. Andante — Allegro

Характеристика

Ця симфонія стала першим симфонічним твором Шостаковича з часу його другого публічного осуду в 1948 році. В цьому контексті доречна паралель із П'ятою симфонією, що з'явилась після першого осуду 1936 року.

Перший і найдовша частина написана в повільному темпі у сонатній формі. Як і у своїй П'ятій симфонії, Шостакович цитує один із своїх творів на слова О.Пушкіна: а саме Op. 91: Чотири монологи на вірші Пушкіна для басу та фортепіано (1952), пі «Як мене звати?». Ця тема особистої ідентичності знову підхоплюється у третій та четвертій частинах.

Друга частина — коротке і швидке скерцо із синкопованими ритмами та нескінченними пасажами шіснадцятками. У книзі «Свидетельство» С. Волков зазначає:

Я зобразив Сталіна наступній симфонії, № 10. Я написав її відразу після смерті Сталіна, і ще ніхто не здогадався, про що симфонія. Йдеться про Сталіна та сталінські роки. Друга частина — скерцо — це музичний портрет Сталіна, грубо кажучи. Звичайно, в ньому є багато іншого, але це основа.[2]

Однак біограф Шостаковича Лорел Фей писала: «Я не знайшла підтверджень того, що така конкретна програма або була задумана, або сприймалася під час композиції та першого виступу.»[3] Музикознавець Річард Тарускін назвав це твердження «сумнівним відкриттям, про яке раніше ніхто не підозрював ні в Росії, ні на Заході».[4] Елізабет Вілсон додає: «Десяту симфонію часто читають як коментар композитора про недавню сталінську епоху. Але, як це часто відбувається в мистецтві Шостаковича, виклад зовнішніх подій протиставляється особистому світу його найглибших почуттів».[5]

Третя частина ноктюрн побудована на двох кодах: DSCH, що представляє Шостаковича, та тема Ельміри:

Якщо цю тему виконати квінтою нижче, вона утворить послідовність «E La Mi Re A», тобто закодоване ім'я Ельміри (записано комбінованою нотацією). Цей мотив, що звучиь у симфонії 12 разів, представляє Ельміру Назірову, студентку композитора, в яку він був закоханий.[6] Сам автор у листі до Назірової вказував на схожість цієї теми до теми з першої частини циклу Г. Малера «Пісні про землю^[en]»[7] (listen^ⓘ), яка відкриває цикл і згодом звучить в кульмінації в партії соліста, що оспівує голос мавпи «у солодкому ароматі життя.»[8]

Дискографія

Оркестр	Диригент	Лейбл	Рік	Формат
Нью-Йоркський філармонічний оркестр	Дімітріс Мітропулос	CBS	1953	CD
Берлінський філармонічний оркестр	Герберт фон Караян	DG	Два записи: 1967[9] & 1981[10]	CD
Ленінградський філармонічний оркестр	Євген Мравінський	Мелодія	1976 живий запис	CD
Оркестр Брюссельської філармонії	Алі Рахбарі	Naxos	1989	CD
Лондонський філармонічний оркестр	Бернард Хайтінк	Decca	1977	CD
Лондонський філармонічний оркестр	Бернард Хайтінк	Лондонський філармонічний оркестр	1986 живий запис BBC Proms[11]	CD[12]
Філадельфійський оркестр	Маріс Янсонс	EMI Classics	1994	CD
Оркестр Консертгебау	Маріс Янсонс	RCO Live	2013	CD
Королівський філармонічний оркестр	Френк Шипвей	Royal Philharmonic Masterworks	2009	CD
Оркестр берлінського концертхауса	Курт Зандерлінг	Berlin Classics	2/1977	CD [ADD]
NZ Symphony Orchestra	Antal Doráti		1973[13]	CD

Посилання

• Завантажити музику [Архівовано 28 січня 2008 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Wise Music Classical — Wise Music Classical.
   d:Track:Q116854197d:Track:Q116854188
2. Volkov, Solomon (2004). Testimony: The Memoirs of Dmitri Shostakovich. с. 141. ISBN 9780879109981. Процитовано 26 травня 2014.
3. Fay, Laurel E. (2000). Shostakovich: A Life. с. 327 note 14. ISBN 9780195134384. Процитовано 26 травня 2014.
4. Taruskin, Richard (2 грудня 2008). On Russian Music. с. 327. ISBN 9780520942806. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 26 травня 2014.
5. Shostakovich: A Life Remembered, Elizabeth Wilson, p. 305
6. Nelly Kravetz, New Insight into the Tenth Symphony, p. 162. In Bartlett, R. (ed) Shostakovich in Context.
7. Kravetz p. 163.
8. Ein Aff' ist's! Hört ihr, wie sein Heulen Hinausgellt in den süßen Duft des Lebens!
9. Shostakovich – Berlin Philharmonic · Herbert von Karajan – Symphony No. 10 (Vinyl) [Архівовано 10 березня 2014 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
10. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.
11. Prom 43. BBC. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 11 листопада 2023. (англ.)
12. Daily Telegraph Review. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
13. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]