Серце Карла

Серце Карла

Фото зорі 1 березня 2011 року
Дані дослідження Епоха J2000,0
Сузір'я	Гончих Псів
Пряме піднесення	12^г 56^х  1,69^с
Схилення	+38° 19′  5,9″
Видима величина (V)	2,89[1]
Характеристики
Спектральний клас	A0VpSiEu
показник кольору U−B	-0,32
яскравість B	2,810±0,003[2]
показник кольору B−V	-0,115±0,007[2]
яскравість V	2,874±0,004[2]
Тип змінності	α^2 CVn (прототип)
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y	-0,06
індекс m1	0,19
індекс c1	0,63
індекс Hβ	2,78[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість	2,820[2]
Мінімальна яскравість	2,900[2]
Період фотометричної змінності зорі	5,47[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ)	за пр. піднес.: -233,43± 1,01[2] мас/рік за схиленням: 54,98± 0,78[2] мас/рік
Паралакс (π)	29,60 ± 1,04[2] мас
Відстань	110,19 світлових років 33,78 парсек
Подробиці
Маса	M☉
Інші позначення
Серце Карла, α CVn, 12 CVn HD 112413, HIP 63125, HR 4915, BD+39 2580, Renson 32650
Посилання
SIMBAD	дані для HD112413

Хара (Серце Карла, α Гончих Псів, HD 112413) — найяскравіша зоря сузір'я Гончих Псів (приблизно 2,9^m), хімічно пекулярна, подвійна зоря. Система перебуває на відстані близько 110 світлових років від Сонця[2]. Один із компонентів подвійної системи — α^2 — є змінною спектрального класу A0[1] і слугує прототипом класу змінних.

Історія назви

Назва зорі — Хара — є ім'ям однієї з міфологічних собак Аркада, який асоціюється із сусіднім сузір'ям Волопаса (ім'ям другої собаки — Астеріон — названо β Гончих Псів)[3].

Також для зорі вживалася назва «Серце Карла» (лат. Cor Caroli). 1660 року Чарльз Скарборо запропонував для сузір'я, що містило єдину зорю α Гончих Псів, назву Cor Caroli Regis Martiris (Серце Карла, Короля Мученика). Сузір'я було присвячено Карлу I, страченому Кромвелем в 1649 році, батькові короля Карла II, при дворі якого й перебував Чарльз Скарборо. В атласах XVIII століття і пізніше фіксується помилкова назва — Серце Карла II. Сузір'я проіснувало до кінця XIX століття. Після скасування сузір'я назва лишилася за α Гончих Псів.^[джерело?]

Змінність

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність зорі з періодом 5,47 доби в межах від H_min= 2,90 до H_max= 2,82[2].

Пекулярність

Зоряна атмосфера HD112413 має підвищений вміст європію[1].

Спектр зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля, оціненої з аналізу наявних ліній металів, становить 1531,3± 500,8 Гаус.[4]

Див. також

• Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
• Перелік хімічно пекулярних зір (12h-14h)

Джерела

1. Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
2. ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
3. Гончі Пси // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 115. — ISBN 966-613-263-X.
4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631

Посилання

• Магнитные конфигурации быстрых CP ротаторов HD3360, HD4778, HD5737, HD112413, HD215441 Астрофизический бюллетень, 2009, том 64,№1, с. 62–72.