|
Сексьйон Палуаз (регбійний клуб)
Сексьон Палуаз (фр. Section Paloise) або просто По (фр. Pau) — французький регбійний клуб, який виступає у вищому дивізіоні національного чемпіонату. Команда розташовується в місті По (департамент Атлантичні Піренеї) та проводить домашні матчі на арені Стад дю Амо, здатному вмістити 18 тисяч глядачів. Колектив входить в структуру великого клубу Сексьон Палуаз, що включає, крім регбі, підрозділи: дзюдо, джіу-джитсу, боксу, фехтування, карате, кендо, настільного тенісу, пелоту. Палуаз є триразовим чемпіоном Франції з регбі (1928, 1946, 1964). У сезоні 1999/2000 року французам підкорився Європейський кубок з регбі. За підсумками сезону 2005/2006 року команда покинула вищий дивізіон і до сезону 2014/2015 виступала в Про Д2, доки не виграла першість і повернулась у Топ-14. ІсторіяСтворення клубу та перший титул чемпіонаКлуб був заснований в 1902 році під назвою Сексьон Палуаз де ла Ліг жирондін (фр. Section paloise de la ligue girondine). Нинішню коротку назву було затверджена в 1905 році. Команда дебютувала в першому дивізіоні в 1911 році, а в 1912 кольори команди — чорний і синій — було замінено на зелений та білий[1]. Тоді ж гравцем та тренером клубу був валлієць Том Поттер, який залишався на своєму посту до початку Першої світової війни. За час тривання Першої світової війни загинуло близько сорока співробітників і гравців клубу. У 1928 році Палуаз вперше став чемпіоном. У тому ж сезоні команда стала першою у своїй групі з п'яти команд, що дозволило їй безпосередньо вийти в чвертьфінал. Там По зіграли проти трьох клубів: Стад Франсе, Перпіньян та Ліона. В півфіналі був обіграний минулорічний переможець Тулуза, а в фіналі — Кіян[2]. Після цього команда довгий час не вигравала ніяких титулів, але в 1939 році їй вперше вдалось стати чемпіоном Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі збірну Тулон з рахунком 5:0.
Воєнні та післявоєнні роки (1940—1964)Під час Другої світової війни і що за тим йшло — окупації Франції, не розігрувався національний чемпіонат. Однак уже в першому повоєнному розіграші Сексьйон Палуаз став чемпіоном. Під час проведення регулярного чемпіонату були обіграні такі клуби, як Тулуза і Ажен, в чвертьфіналі збірна По знову обіграла збірну з Тулузи. У півфіналі з рахунком 6:3 було виграно матч проти Перпіньян, а в фіналі з рахунком 11:0 — програла команда Лурд. На той момент По виграли 12 матчів поспіль[3]. Спортивна преса відзначала, що тренери та президент Сексьйон Палуаз зібрали чудову команду, хоча і без славних гравців, проте в хорошій формі. У 1952 році клуб знову завоював Шаленж Ів дю Мануар. У 1959 році до команди приєднався колишній гравець Рейсінг 92, гравець збірної Франції — Франсуа Монкла, який через рік став капітаном національної команди[4]. Після цього, в 1964 році, команда по раз третій і останній стала чемпіоном франції, вигравши у Безьє Еро з рахунком 14:0, хоча ця перемога далася їм зовсім нелегко[5]. Протягом всього сезону команда то вигравала, то знову програвала. По вдалось потрапити в плей-офф тільки в останньому матчі. До матчів плей-оф гравці зуміли набрати форму і таки обіграли команди: Брів, Шалон, Авірон Байонне, Нарбонн і Безьє Еро. Епоха Робера ПапарембордаУ наступних сезонах команда не домоглася серйозних успіхів, тому Франсуа Монкла завершив кар'єру в сезоні 1966/1967 року. У 1968 році в клубі змінилося керівництво. Тоді ж свій перший матч розіграв Робер Папаремборд, який під час зустрічі грав на позиції центрового, хоча згодом він прославився як один з найкращих стовпів[1][6]. У чемпіонаті команда не змогла завоювати титул; в 1970 році команда не вийшла у півфінал, а в 1974-му програла в півфіналі. Сезон 1977/1978 року По довелось грати у другому дивізіоні, так званому Про Д2, за результатами якого їм вдалось повернутись в еліту. В кінці 1980-х років команда перебувала в складному фінансовому становищі, провівши ще два сезони в другому дивізіоні[7]. Повернення у вищий дивізіон (1990—2006)У 1990 році клуб переїхав зі свого старого стадіону Стад де ла Круа дю Пренс на новий Стад дю Амо[8]. Це частково вирішило фінансові проблеми клубу, так як старий стадіон був проданий муніципалітету Франції. Початок 1990-х років був ознаменований відродженням клубу. У 1991 році команда зуміла залишитися у вищому дивізіоні, кількість команд у якому неухильно скорочувалася і в сезоні 1992/1993 року їх залишилося лише 32. У 1995 році кількість команд знову скоротилась і По були змушені взяти участь у Кубку Андре Мога, щоб зберегти право виступати у вищому дивізіоні. У 1996 році клуб вийшов у фінал Шаленж Ів дю Мануар і в півфінал плей-офф, проте обидва рази програв збірній Брів[9]. Нарешті, у 1997 році Сексьйон Палуаз вдалося виграти Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі Бургуен-Жальє[10]. У наступному році вони дійшли до півфіналу Кубка Хайнекен, де програли майбутньому володарю трофею — команді Бат. У 2000 році в фіналі Європейського кубку з регбі з рахунком 34:21 був обіграний Кастр і Палуаз вперше став володарем континентального трофею[11]. Наступні сезони не виправдали надій тренерів. Команда здебільшого знаходилась у нижній частині таблиці, хоча і утримувалась в еліті французького регбі, незважаючи на те, що учасників знову поменшало. За підсумками сезону 2004/2005 року команда стала однією з найгірших у лізі й повинна була провести матч за право залишитися у вищому дивізіоні. Тоді гравцям По пощастило і вони зуміли виграли матч проти у Орійяк. У тому ж році клуб знову дійшов до фіналу Європейського кубку з регбі, але на цей раз програв з Сейл Шаркс[12]. Після цього збірній вдалось посісти передостаннє місце в новоствореному скороченому національному чемпіонаті Франції, знаному як Топ 14. Протягом 2000-х років Палуаз показали себе командою, яка вкрай успішно тренує першокласних регбістів, таких як Лайонель Боксіс, Ніколя Бруск, Іманоль Арінордокі, Дам'ян Трайл та Філіпп Бернат-Саль, які стали важливими гравцями національної збірної. Наші дні (2006-)У наступні роки команда залишалася у другому за значущістю дивізіоні, але кілька разів була близька до повернення в еліту. Так, у сезоні 2011/2012 року вони посіли друге місце в регулярному чемпіонаті, причому команда встановила рекорд (вони не програли на своєму полі 34 гри поспіль). По навіть зуміли дійшти до фіналу, де програли Стад Монтуа[13]. У сезоні 2012/2013 року клуб знову дійшов до фіналу, але на цей раз програв дружині Брів[14]. У наступному році команда покинула плей-офф на стадії півфіналу, після чого керівництво вирішило запросити на пост головного тренера новозеландця Саймона Меннікс, який почав прищеплювати команді більш жорстку дисципліну і новозеландські манери гри. 11 квітня 2015 року Палуаз став чемпіоном, за 4 тури до кінця турніру обігравши Монтобан з рахунком 31:5, що перенесло їх просто в Топ 14[15]. Імідж клубуКольориЗ 1912 року офіційними барвами Сексьйон Палуаз є зелений та білий, хоча на початку вони грали в синьо-чорних формах. Вважається, що зелений колір є ознакою надії клубу, а білий — це сніг Піреней[1]. Як правило, команда розігрує домашні матчі в зелених футболках, а всі інші в білих. Протягом кількох років під час виїзних матчів гравці грали в чорно-зелених футболках. ЕмблемаНа емблемі клубу можна побачити гору Міді-д'Осо в барвах клубу, яка є символом Беарна. Другий варіант емблеми було затверджено у 1998 році, коли команда отримала професійний статус. Остання версія емблеми почала використовуватися з сезону 2012/2013 року. Емблема має світліші кольори, а зверху видніє напис Берн Піренеї (фр. Béarn Pyrénées), який показує регіональне походження команди[16]. Гімн та талісманЗ 2012 року офіційним гімном клубу є Honhada[17] написаний Дідьє Фуа і виконуваний уболівальниками на початку кожного матчу. Талісман клубу — ведмідь на ім'я Берні фр. Bearnie . Ім'я його одночасно відсилає і до англійського слова ведмідь (англ. bear) і до назви регіону, де розташовується команда[18]. Останні 20 сезонів клубу
Джерела
Досягнення
Кубок Франції
Кубок Андре Мога
Шаленж Антуан Бегер
Фінальні матчіЧемпіонат Франції
Шаленж Ів дю Мануар
Кубок з регбі
Сезон 2016/17 Топ 14
Власність клубу та фінансиСтадіониПерші роки команда провела на полі на лівому березі річки Гав-де-По, але вже в 1910 році переїхала на стадіон Стад де ла Круа дю Пренс, на якому і грала до 1990 року. У 1913 і 1952 роках стадіон реконструювали, щоб він зміг вміщати більше глядачів. Однак, так як до кінця століття Стад де ла Круа дю Пренс вичерпав всі можливості для розширення і поліпшення, в 1990 році команда переїхала на новий стадіон Стад дю Амо, який незадовго до цього був реконструйований і вміщував 13 000 глядачів. На стадіоні також грає футбольний клуб По, проте починаючи з сезону 2016/2017 на ньому будуть проводитись лише матчі команди Сексьйон Палуаз[23]. До кінця 2016 року планують значно збільшити кількість сидячих місць — з наявних 7 000 до 13 000[24]. У той же час молодіжні команди клубу продовжують грати на Стад де ла Круа дю Пренс.
Навчальний закладСексьйон Палуаз — один з 32 клубів, на базі якого за підтримки Міністерства молодіжної політики і спорту Франції та Французької федерації регбі був створений регбійний навчальний заклад[25]. Заклад відкрився в сезоні 2014/2015 і на самому початку в ньому навчатися 24 гравця, 14 з яких раніше виступали за молодіжний склад, а ще 10 чоловік грали за першу команду Палуаз. Завданням навчального закладу є підготовка гравців з регбі і уформування їх в обстановці професійного спорту, а також забезпечення звичайною освітою. Жіноча командаПочинаючи з сезону 2015/2016 в структуру Сексьйон Палуаз входить жіночий регбійний клуб Лон, який в 2012 році став чемпіоном Франції[26]. У той же час в клубі створена була самостійна секція жіночого регбі, яка об'єднала кілька місцевих команд. БюджетПочинаючи з сезону 2012/13 бюджет клубу суттєво збільшився завдяки спонсорству французького нафтового гіганта Тотал. Однією з умов спонсорського контракту був вихід команди протягом 3 сезонів в Топ 14, чого команда добилася за результатами сезону 2014/2015 року. Крім Тотал спонсорами клубу є Ер Франс, Орендж та деякі місцеві підприємства. Починаючи з сезону 2012/2013 технічним спонсором клубу є італійська компанія Макрон.
Суперництво з іншими клубамиУ південно-західній частині Франції знаходиться чимала кількість регбійних клубів, через що у Сексьон Палуаз є декілька принципових суперників. Раніше, одним з найбільш серйозних ворогів клубу була команда Олорон. Тому, 14 вересня 1980 роки після перемоги Сексьйон над збірною Олорон з рахунком 19:9, вболівальники обох команд вибігли на поле і почали битися. Бійка продовжилася і за межами стадіону[33]. Інші принципові суперники це: Лурд, Баньєр Еро і Тарб. Ці протистояння також пов'язані з географічною близькістю міст, в яких базуються команди. Матчі з Тарб називаються уболівальниками та ЗМІ «піренейським дербі». Принциповими суперниками По також є Ажен та Атлантик Стад Рошель, але в цих випадках причини швидше спортивні, ніж географічні. Знамениті гравціФранцузькі гравціМіжнародні гравціПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
