Сейшікі-1

Сейшікі-1
Перший політ:	6 травня 1916
На озброєнні у:	Імперська армія Японії
Виробник:	Тимчасова група з дослідження військових аеростатів
Всього збудовано:	1
Екіпаж:	2 особи
Максимальна швидкість (МШ):	108 км/год
Тривалість польоту:	7 год
Довжина:	9,35 м
Висота:	3 м
Розмах крила:	15,1 м
Площа крила:	40,5 м²
Споряджений:	1100 кг
Двигуни:	1 × Mercedes D.I
Тяга (потужність):	100-110 к.с.

Сейшікі № 1 (яп. 制式一号飛行機, Сейшікі Ічіґоу Хікоу кі) — японський біплан для Імперської армії Японії з тягловим гвинтом. Літак мав почати нове покоління японських літаків, яке б відповідало стандартам літаків у Європі, і назвався відповідно — «Сейшікі» (яп. 制式) позначає приведені до стандарту товари. Проте літак виявився невдалим і виготовили тільки один прототип.

Історія

У травні 1915 року «Тимчасова група з дослідження військових аеростатів» почала експериментувати з дизайнами літаків з тягловим гвинтом і потужним 100-сильним двигуном. Заявленою метою було створення літака, який би став стандартом для Імперської армії. Для цього створили комітет зі службовців, навчених у Франції (інженер Шухей Івамото, капітани Нобухіде Сакурай і Акіра Мацуї), і досвідчених дизайнерів групи (лейтенанти Шіґеру Савада і Кенджіро Наґасава).

Дизайн багато в чому надихався німецькими дизайнами літаків (зокрема LVG B.I), це був біплан з більшим верхнім крилом на колісному шасі з розміщеним у носі двигуном. Для можливості перевезення на залізниці крила могли складатись уздовж фюзеляжу. Також використовувався двигун Mercedes D.I імпортований Імперською льотною асоціацією з Німеччини для їх Etrich Taube. Цей двигун пізніше почали виготовляти за ліцензією на Армійських арсеналах в Токіо і Наґої. Великий паливний бак місткістю 360 літрів дозволяв переліт між Токіо та Осакою. Це був перший японський літак, споряджена маса якого перевищила 1 тонну.[1]

Будівництво закінчили 30 квітня 1916 року в цеху Групи в Торокодзаві і літак оптимістично назвали «Сейшікі № 1» («Офіційно затверджений»). 1 травня провели тести на землі, а вже 6 травня літак уперше здійнявся в повітря з лейтенантом Савадою за кермом. На жаль, політ був невдалим — після зльоту розгерметизувався паливний бак, що призвело до зупинки двигуна. Внаслідок аварійної посадки літак зазнав помітних ушкоджень, хоча пілот майже не постраждав.

Ремонт літака проходив на Армійському снарядному арсеналі в Наґої і завершився тільки в грудні. Окрім ремонту, провели декілька вдосконалень — зокрема бак перемістили в верхнє крило, внаслідок чого тиск палива підтримувався гравітацією, але через збільшення маси довелось додати розпірки на кінцях крила. Також збільшили площу елеронів і прибрали захисний бампер під фюзеляжем.

Після ремонту «Сейшікі № 1» знову відправився на тестові польоти, результати яких виявились невтішними. Особливо поганою була стабільність апарата, і ліквідація цього недоліку потребувала майже повної переробки дизайну. Сам «Сейшікі № 1» залишили для експериментальних пілотів. 24 липня 1917 року капітан Наканіші, таксуючи свій «Тип Мо-4» по аеродрому, випадково врізався у хвіст «Сейшікі № 1». Хоча пошкодження не були значними, літак вирішили не ремонтувати, а розібрати на запчастини.[2]

Тактико-технічні характеристики

Дані з Japanese Aircraft 1910—1941[2]

Технічні характеристики

• Екіпаж: 2 особи
• Довжина: 9,35 м
• Висота: 3 м
• Розмах крил: 15,1 м
• Площа крил: 40,5 м²
• Маса спорядженого: 1100 кг
• Навантаження на крило: 27,2 кг/м²
• Двигун: 6-ти циліндровий Mercedes D.I водяного охолодження
• Потужність: 100—110 к.с. к. с.
• Гвинт: Дволопатевий дерев'яний гвинт Heine
• Питома потужність: 10 кг/к.с.

Льотні характеристики

• Максимальна швидкість: 108 км/год
• Тривалість польоту: 7 годин
• Швидкість набору висоти 1000 м: 10 хвилин

Джерела

• Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)

Посилання

• Cultural Heritage Online - 制式1号(陸軍機) // " Управління культури Японії (яп.)

Виноски

Примітки

1. Mikesh, 1967, с. 52.
2. Mikesh, 1967, с. 53.