|
Свиридова Альона Валентинівна
Альона (Олена) Валентинівна Свиридова (до шлюбу Леонова; нар. 14 серпня 1962 року[2], Керч, Кримська область) — російська співачка, авторка пісень, композиторка, акторка, телеведуча. Членкиня Союзу письменників РФ (2002)[3], Заслужена артистка РФ (2004)[4]. БіографіяРанні роки
Народилася 14 серпня 1962 року в Керчі (Крим). Батько — Валентин В'ячеславович Леонов (1937—2001) — був військовим льотчиком служив на Півночі, помер у 64 роки.[9] Мати — Віра Василівна Бур'янова (нар. 1938) — філологмня, працювала на радіо, нині пенсіонерка.[10][11] Дідусь — Бур'янов Василь Маркович (1916—1941) загинув у 1941 році, був сапером, йому було 25 років.[12] Молодший брат — Олексій Валентинович Леонов (нар. 1971)[13] — випускник Київського інституту культури, працював на білоруському телебаченні, пише пісні, брав участь а рок-групі «Діти Леонова», працював у сестри адміністратором.[14][15][16][17] У дитячому віці Олена з батьками переїхала жити до Отрадної Краснодарського краю, а потім — до Мінська. В Керчі залишилася жити її бабуся, у якої Олена проводила кожне літо. Школу Альона Леонова закінчила в Мінську. Потім закінчила музично-педагогічне відділення Мінського педагогічного інституту. Під час навчання вела вокальну студію і співала в жіночому вокально-інструментальному ансамблі при профкомі Мінського механічного заводу ім. С. В. Вавілова[18]. Початок кар'єри в БілорусіНа початку кар'єри перебувала під впливом Енні Леннокс, у якої брала приклад, як вести себе на сцені, співати, виглядати[19]. Працювала концертмейстеркою і акторкою в Мінському драматичному театрі імені Горького. Першою роллю Альони Леонової на сцені стала Алкмена у комедії Мольєра «Амфітріон». Творча діяльність в РосіїПісля переїзду 1993 року з Мінська до Москви, за власним визнанням, на деякий час опинилася в ізоляції, без друзів і знайомих. У цей складний період їй допоміг адаптуватися у столиці Росії сатирик Аркадій Арканов[20]. 1993 року на роботу в Москву Свиридову запросив директор Богдана Титомира — Юрій Ріпях. Побачив співачку-початківицю на концерті в Мінську, на «розігріві» у Титомира, попросив касету, а через два тижні запропонував співробітництво[21]. У Москві Олена записала кілька пісень, які сама створила. На телевізійному фестивалі «Пісня-93» вийшла у фінал з піснею «Просто скінчилася зима». Отримала приз «Золоте яблуко» на фестивалі «Покоління-93». Відеокліп «Рожевий фламінго» посів 1-е місце 1994 року на каналі «BIZ-TV». У 1995 році «Дженерал рекордс» випустив дебютний компакт-диск «Рожевий фламінго»[22][23]. Кліпи на пісні «Ніхто, ніколи», «Рожевий фламінго», виступи в концертах з Валерієм Леонтьєвим і сольно приносять Свиридовій популярність. Далі були збірники «Вночі все інакше», «Лінії життя», «Сирена». Акторські роботи — мюзикли «Місячне світло» і «Три мушкетери», х/ф «Смерть за заповітом». Працювала в театрі «Школа сучасної п'єси». Двічі, у листопаді 1999 та березні 2008 року, еротичні фотосесії Свиридової публікувалися в журналі «Playboy»[24]. 2002 року разом з Андрієм Макаревичем співачка випустила альбом «Гра в класики», що містить як авторські пісні, так і кавер-версії в стилі джаз і блюз відомих пісень, серед яких твори Ісаака Дунаєвського, Імре Кальмана, а також світовий хіт Джорджа Гершвіна «The Man I Love» («Коханий мій») у власному поетичному перекладі[25]. 2002 року, ще не маючи російського громадянства, Свиридова вступила в Союз письменників РФ, у відділення поетів-піснярів[26]. 1 вересня 2003 року Указом Президента РФ В. Путіна № 1025 Альона Свиридова була прийнята в громадянство Російської Федерації[27]. У листопаді 2004 року Свиридовій було присвоєно звання Заслужена артистка Російської Федерації. Почесний знак їй вручив міністр культури Олександр Соколов[28][29]. У лютому 2008 року співачка виступила з великим шоу; його музичну основу склав новий альбом «Сирена, або 12 історій, розказаних на світанку», який критика назвала «тонким і розумним»[30]. 2011 року на концерті, влаштованому Першим каналом до 80-річчя з дня народження композитора Мікаела Таривердієва, Свиридова представила оригінальну вокалізацію вірша Михайла Свєтлова «У розвідці», відкривши, на думку провідного музичного вечора Максима Матвєєва, «нову, незвідану грань свого таланту»[31]. Всього випустила сім музичних альбомів[32]. Ювілейний концерт у Crocus City Hall7 листопада 2012 року в Крокус сіті холі відбувся ювілейний концерт Свиридової, приурочений до 20-річчя її професійної естрадної кар'єри. У концерті, зйомку якого вів Перший канал, також взяли участь друзі Свиридової — Лев Лещенко, Валерій Меладзе, Володимир Пресняков, Сергій Мазаєв, Денис Клявер, які підкреслювали, що Олена цікава їм і як жінка, і як співачка, і як автор. Музичний оглядач «Комерсанта» Борис Барабанов, який був присутній на шоу, зазначив сочинительский талант співачки, і засвідчив, що в «залі було менше людей, ніж хотілося б, але квітів несли більше, ніж можна було очікувати»[33]. Репортаж про концерт на Першому каналі в програмі «Да ладно!» супроводжувався скандалом і наступними претензіями Свиридової до авторів телепередачі, які в сюжеті надмірно, на думку Альони, сконцентрувалися на вік співачки та її черговому шлюбі[34][35]. Пізніше Перший канал приніс Свиридовій вибачення за «негарну історію» і в рамках тієї ж програми підготував інший телесюжет про ювілейний концерт, який відповідав очікуванням співачки[36][37]. Робота на телебаченні
Особисте життя
Факти
ВизнанняМає три статуетки російської музичної премії «Золотий Грамофон»: 1996 — «Бідна овечка», 1999 — «Ой», 2001 — «Моє серце» Дискографія1. 1994 «Рожевий фламінго»
2. 1997 «Вночі все інакше»
3. 2000 «Лінія життя»
4. 2002 «Гра в класики»
5. 2003 «Просто скінчилася зима»
6. 2008 «Сирена або 12 історій, розказаних на світанку»[48]
7. 2017 «Місто-річка»
Кліпи
Фільмографія
Бібліографія
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
