|
Свидницьке князівство
Свидницьке князівство (пол. Księstwo Świdnickie, чеськ. Svídnické knížectví, лат. Ducatus Swydnicz, нім. Herzogtum Schweidnitz) — західно-слов'янське князівство, що існувало в Нижній Сілезії в 1291-1392 роказ зі столицею в Свидниці. Правителями в князівстві були князі з династії Свидницько-Зембицьких П'ястів. Історія1278 року, після смерті князя Силезького і Легницького, Верховного князя Польського Болеслава II Рогатки, його землі успадкували троє його синів: Генріх V, Болько І та Бернарда. Ще за життя свого батька Генріх V володів Яворським удільним князівством. Після 1278 року, Генріх зайняв також Легницький уділ, а своїм молодшим братам Больку та Бернарду віддав у спільне володіння Яворське та Львувське князівства. 1281 князі Болько і Бернард розділили князівства між собою: Болеслав залишився правити в Яворському, а своєму молодшому братові Бернарду віддав Львувське князівство. 1286 року, після смерті бездітного Бернарда Львувське князівство повернулося під владу Болька І. 1290 року після смерті Верховного князя Польського, Сілезько-Вроцлавського князя Генрика IV Пробуса, князь Легницький Генріх V посів Вроцлавський княжий престол. 1296 року, після смерті свого старшого брата Генріха V, князь Болько І став регентом Вроцлавського князівства та опікуном трьох його малолітніх синів. 1301 року князь Свидницький і Яворський Болько І помер. Його володіння успадковували троє синів: Бернард Свидницький, Генрик Яворський і Болко II Зембицький, які отримали у спільне володіння Яворське, Свидницьке та Зембицьке князівство. 1312 року брати зробили перший розділ володінь. Генрик отримав Яворське та Львувське князівства, а Бернард та Болко продовжили володіти Свидницьким та Зембицьким князівством. 1322 року відбувся новий поділ князівств. Бернард став правити до Свидницьким, а Болько отримав у володіння Зембицький уділ. 1326 року після смерті князя Бернарда Свидницького його сини Болко II Свидницький і Генрик ІІ Свидницький стали спільно правити в Свидницькому князівстві. У 1343/1345 році після смерті Генрика ІІ Свидницького його старший брат Болко II Свидницький став одноосібним правителем Свидницького князівства. 1346 року після смерті свого бездітного дядька Генрика Яворського Болько ІІ об'єднав під своєю владою Яворське, Львувське та Свидницьке князівства. 1368 князь Болько II Свидницький помер. Всі три князівства він заповідав своїй дружині Аґнесі Австрійській, молодшій доньці князя Австрійського Леопольда І Габсбурга, як удовиний спадок. 1392 року, після її смерті Яворське, Львувське та Свидницьке князівства увійшли до складу Богемської корони. Свидницькі князіСвидницько-Зембицькі П'ясти - молодша гілка князівської Сілезької династії П'ястів. Вони виокремилися з Легницької князівської гілки й володіли князівствами Свидниця, Яворським і Зембицьким. Болко І Суворий (1291-1301)
Аґнеса Австрійська, дружина князя Болка II Свидницького (1368-1392). Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
