Болко II Зембицький

Болко II Зембицький
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1 лютого 1300 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 червня 1341 Редагувати інформацію у Вікіданих (41 рік)
Зембіце, Зомбковицький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща[1][2]
ПохованняГенриківське абатствоd Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЗембицьке князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфеодал, правитель
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгерцог Редагувати інформацію у Вікіданих
РідП'ясти Редагувати інформацію у Вікіданих, Сілезькі П'ясти Редагувати інформацію у Вікіданих і Свидницько-Зембицькіd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоБолко Іd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиБеатриса Бранденбурзькаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриКазимир Козелськийd Редагувати інформацію у Вікіданих, Генріх I Яворський Редагувати інформацію у Вікіданих, Бернард Свидницький Редагувати інформацію у Вікіданих, Беатріче Сілезька Редагувати інформацію у Вікіданих, Ганна Свидницька[d] Редагувати інформацію у Вікіданих і Юдита Свидницькаd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зҐута Савойськаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМиколай І Зембицькийd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і Anna von Münsterbergd Редагувати інформацію у Вікіданих

Болко II Зембицький або Болеслав II Зембицький (Bolko II Ziębicki; 1 лютого 1300 — 11 червня 1341) — князь Яворський, Свидницький, Зембицький, Львувецький з 1301 по 1312 рік (з братами як співправитель), Яворський, Свидницький з 1312 по 1322 (з братом як співправитель), і одноосібний князь Зембицький з 1322 до своєї смерті.

Четвертий син князя Болко I Суворого та його дружини Беатрікс, доньки Отона V, маркграфа Бранденбурґ-Зальцведеля.

Життєпис

Народився 1 лютого 1300 року. Його назвали на честь старшого брата Болка, 1288 р.н., який помер 30 січня 1300 року, лише за два дні до його народження.

На момент смерті батька в 1301 році Болко не було й двох років. Тому він і його брати й сестри були передані під опіку своєї матері та дядька по материнській лінії, Германа маркграфа Бранденбургу-Зальцведеля.

1305 року старший із живих братів Бернард прийняв уряд і опіку над своїми братами. Через страх, що князівство буде роздроблене, Болко II спочатку був призначений для церковної кар'єри. Болко II чинив рішучий опір цим планам і 1322 року отримав від Бернарда удільне Зембицьке князівство.

21 листопада 1321 року Болко одружився з Гутою (Юдіт), донькою Людовіка Савойського, барона Во. У першому шлюбі Гута була дружиною угорського магната Матуша ІІІ Чака, який помер у 1318 році. У Болкоз Гутою було двоє дітей.

1322 року Болко II разом з князем Бернаром брав участь разом з Тевтонськими лицарями в поході проти Великого князівства Литовського.

1335 року, на відміну від більшості Сілезьких князів, відмовився підкорятися Богемському королівству, що викликало напад на Зембицьке князівство спадкоємця чеського трону Карла Люксембурзького. У результаті, попри перемогу в цій війні, наступного року Болко склав васальну присягу Богемському королю. Значною мірою це викликано тим, що польський король Казимир III відмовився від ідеї боротьби з Богемією за Сілезію, а самостійно сілезькі князі не могли протистояти окупантам.

Болеслав II помер 11 червня 1341 року в Зембиці й похований у Цистерціанському монастирі міста Генрікова.

Родина

Дружина — Гута (Юдіт), донька Людовіка Савойського, барона Во

Діти:

  • Микола І Малий (1322/1327 — 23 квітня 1358), князь Зембицький у 1341—1358 роках.
  • Малгожата (Маргарита) (бл. 1330 — після 1368), стала монахинею в Стрелині.

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140870725 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://data.cerl.org/thesaurus/cnp01221551
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.

Джерела

  • Historische Kommission für Schlesien (Hrsg.): Geschichte Schlesiens, Bd. 1, Sigmaringen 1988, ISBN 3-7995-6341-5
  • Hugo Weczerka (Hrsg.): Handbuch der historischen Stätten Schlesien . Stuttgart 1977, ISBN 3-520-31601-3.