Сахновська Олена Борисівна

Сахновська Олена Борисівна
Народження15 травня 1902(1902-05-15)
Київ, Російська імперія
Смерть28 березня 1958(1958-03-28) (55 років)
 Москва, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьхудожниця-граверка, графікеса

Олена Борисівна Сахновська (15 травня 1902, Київ — 28 березня 1958, Москва) — українська художниця-графікеса, граверка, книжкова ілюстраторка, майстриня екслібриса і шрифту. Членкиня Асоціації революційного мистецтва України (1925). Учениця і послідовниця М. Бойчука.

Життєпис

Народилася у Києві 15 травня 1902 року. Перші знання та навички образотворчої грамоти отримала у київських приватних жіночих гімназіях В. К. Трифонової та О. Т. Дучинської, до навчальних програм яких входило викладання рисунка (1913—1919). Брала уроки у приватній студії київського художника О. Романова. На початку 1920-го вступила до Української академії мистецтва (майстерня М. Бурачека), через рік перейшла до майстерні М. Бойчука. В 1925 р. залишила навчання і деякий час мистецтвом не займалася. 1926 р. почала випробувати свої сили в гравюрі, захопилася екслібрисом.

1927—1929 рр. О. Сахновська навчалася на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту, де офорт, шрифт і спеціальний рисунок викладав І. Плещинський, а дереворит (ксилографію) — С. Налепинська-Бойчук, яка стала головним вчителем молодої граверки[1].

Як й інші бойчукісти, художниця входила до великого художнього об′єднання — Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ). Була членом мистецької секції поліграфічного наукового гуртка Київського художнього інституту.

З 1925 р. твори Сахновської експонувалися на всеукраїнських і зарубіжних художніх виставках. Серед них — виставки сучасної української графіки у Львові (1932), радянської графіки в Римі і Неаполі (обидві—1934), Берліні (1983).

В умовах переслідування українських мистців наприкінці 1932 року вимушена була переїхати до Москви.

Під час Другої світової війни художниця перебувала в евакуації, створювала плакати, листівки, карикатури; оформлювала театральні вистави, агітпоїзди, кімнати відпочинку. Працювала кореспондентом виїзної редакції газети «Правда».

Померла 28 березня 1958 р. в Москві, похована на Новому Донському кладовищі

В фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються листи Олени Сахновської до відомого мистецтвознавця Стефана Таранушенка.

Творчість

Олена Сахновська працювала в галузі станкової і книжкової графіки.

Творчість художниці можна розділити на два періоди. У київський період творчості (1926—1932) вона значною мірою зазнавала впливу школи монументального живопису М. Бойчука та школи ксилографії С. Налепинської-Бойчук, поступово формуючи власний художній стиль. У московський період (кінець 1932—1958) стиль мисткині повністю сформувався, до 1936 вона працювала в техниці ксилографії (деревориту), а з 1937 перейшла на літографію.

Її перші більші дереворити: «Слухають радіо», «Читають газету», «Повернення з фронту» (всі 1927) ще під впливом школи Налепинської, але в них уже відчутна творча індивідуальність Сахновської. У серії «Жінка в революції» (1930—1932) Сахновська застосувала прийоми різночасности подій. У московський період створений дереворит «Тарас Шевченко» на тлі героїв його творів (1934), серія «Донбас» (1934—1935) та ін.

Провідним і улюбленим жанром в московський період стає міський пейзаж. Художниця майстерно створює його як у техниці літографії, так і в малюванні олівцем, чорнилом, вуглем тощо. З літографій відомі її пейзажні цикли «Горьківські місця в Україні» (1939 —1941), «Київ. 1944» (1944), «Старий Львів» (1946), «Підмосков'я» (1946), «Нова Москва» (1947), малюнки для дитячих іграшок (1948—1957) та інші.

У книжковій графіці Сахновська створила власну стильову манеру, базовану на традиції української книжкової графіки XVI—XVIII ст. Сахновська ілюструвала твори М. Гоголя — «Ніч проти Різдва» (1928), «Вій», у гротесковому плані «Ревізора» (1929) та ін. У дереворитах до «Лісової пісні» Лесі Українки (1930) пластично зображена єдність людини з природою[2]. З радянських письменників Сахновська ілюструвала твори П. Панча, О. Копиленка, І. Микитенка (1934) та ін.

Олена Сахновська — майстер екслібриса у дереворитах і офортах, серед них — екслібриси М. Макаренка (1929), В. Седляра, Я. Стешенка (обидва —1932) та ін.

Примітки

  1. ↑ Соколюк Л. Михайло Бойчук та його школа / Людмила Соколюк. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2014. — С.155.
  2. ↑ Белічко Ю. Слово поезії і поезія мистецтва [«Лісова пісня» Лесі Українки в образотворчому мистецтві] // Белічко Ю. Художник. Мистецтво. Час : зб. вибр. мистецтвознав. статей. — Київ : Мистецтво, 1982. — С. 69—73.

Джерела

Література

  • Українка Леся. Лісова пісня. — Xарків ; Київ : Держ. вид-во України, 1930.
  • Українська книга, її обкладинка, оздоба й ілюстрація в минулому і сучасному (3 приводу виставки української графіки у Львові) // Нова зоря. — 1932. — Ч. 49. — С. 6—7.
  • Сильванський С. Олена Сахновська: Книжкові знаки / ред. з передм. П. Ковжуна. — Львів : АНУМ, 1934
  • Миляева Л. Елена Сахновская — гравер // Искусство. — 1959. — № 12. — С. 32—34. — (рос.)
  • Виставка творів Олени Борисівни Сахновської (1902—1958) : каталог. — Київ : Мистецтво, 1963.
  • Кейван І. О. Сахновська — майстер деревориту / Іван Кейван // Наше життя. — Філадельфія, 1968. — Ч. 5. —С. 3–4.
  • Соколюк Л. Д. «Лісова пісня» Лесі Українки в ілюстраціях та оформленні Олени Сахновської / Л. Д. Соколюк // Харківська державна академія дизайну і мистецтв. — Харків, 2002. — № 1. — С. 67—71.
  • Соколюк Л. Михайло Бойчук та його школа / Людмила Соколюк. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2014. — С. 71, 150, 155—164, 166—174, 212, 232—237, 273, 338—341, 347—349, 351, 352.

Посилання