У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дучинська.
Олександра Тимофіївна Дучинська (рос.Александра Тимофеевна Дучинская; 1858 — 1934) — українська педагогиня, директорка першої приватної жіночої гімназії в Російській імперії. Авторка української читанки і хрестоматії для недільних шкіл та шкіл для дорослих.
28 серпня 1895 року, після смерті першої директорки та засновниці першої в Російській імперії приватної жіночої гімназії Віри Ващенко-Захарченко, тимчасово виконуючою обов'язки директорки гімназії було призначено Олександру Тимофіївну Дучинську, котра працювала в гімназії класною дамою з 1889 року.
10 березня 1896 року почительська рада одноголосно обрала Дучинську директоркою, а 6 квітня того ж року міністр народного просвітництва затвердив це рішення. В червні Олександра Тимофіївна стала і утримувачкою гімназії.
З 1896/1897 навчального року життя гімназії нормалізувалось, кількість учениць почала зростати. Так, на початку 1896/1897 навчального – нараховувалось 132 учениці, то до кінця року їх було вже 222.
Постала необхідність нового учбового корпусу. Олександра Дучинська викупила будівлю по вул. Тимофіївській, 7 (зараз вул. Михайла Коцюбинського, 7) за власні невеликі кошти, також відомо про банківський кредит та згоду колишніх власників Ходецьких про значну суму під другу закладну.
Новий будинок для гімназії спроектували архітектори Федір Ессен та Василь Осьмак. Замовники також запросили до участі в проектуванні відомого гігієніста, санітарного лікаря Києва, доктора медицини Овксентія Корчака-Чепурковського.
В перших числах вересня 1902 року заняття вже проводились у новій будівлі, яка обійшлась у 84 тис. руб. 22 жовтня будівля була урочисто освячена.
Переважну частину учениць становили дочки дворян та чиновників, значно меншу – діти із сімей купців та міщан, невеликий відсоток належав дівчатам із середовища духовенства, селян, а також іноземцям. Потрібно відзначити, що у гімназії навчались дівчата різних конфесій: православні, католички, лютеранки та іудейки.
На відміну від учениць державних гімназій, котрі носили коричневі сукні з довгими рукавами і чорними/білими фартухами, котрі ззаду зав'язували в бант, в гімназії Дучинської дівчата носили сукні насичено-зеленого кольору.
Що ж стосується складу педагогічного колективу, то саме під керівництвом Олександри Тимофіївни у цьому закладі певний час викладали два майбутніх міністри освіти – Володимир Павлович Науменко та Петро Іванович Холодний.
Відомі випускниці
Анастасія Грінченко (донька Бориса Грінченка) — поетеса, письменниця, перекладачка, революціонерка. Першою переклала українською Марка Твена.
Вірченко В.В. Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861-1920 рр.) : Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України. Інститут історії України. – К., 2006. – 20 с.
Лопухівська А.В. З історії розвитку гімназій і ліцеїв в Україні: Посібник для вчителя. – К.: ІСДО, 1994. – 139 с.
Гущина С. Бібліографія: Приватні заклади освіти (ХІХ – поч. ХХ століття) // Історико-педагогічний альманах. – 2000. – № 2. – С. 97-104.
Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц: 1838-1888. – К., 1889. – 169 с.
Двадцатипятилетие первой Киевской частной женской А.Т. Дучинской гимназии, основанной В.Н. Ващенко-Захарченко. – К., 1903. – 104 с.
Днепров Э. Д., Усачева Р. Ф. Среднее женское образование в России: учеб. пособие. Москва, 2009. С. 192–194.
Положение о женских гимназиях и прогимназиях министерства народного просвещения//Хрестоматия по истории педагогики/под. ред.: С. А. Каменева, сост.: Н. А. Желваков. Т. IV. Москва, 1936. С. 53.
Держархів м. Києва (Державний архів м. Києва). Ф. 151. Оп. 1. Спр. 16.
Сухенко Т. В. Жіноча середня освіта в Україні (ХІХ–поч. ХХ ст.)//Український історичний журнал. 1998. № 5. С. 71–72.
Антонець Н. Б. Історія навчально-виховних закладів м. Києва: перша Київська приватна жіноча гімназія О. Дучинської//Вісник Житомирського держ. ун-ту імені Івана Франка. 2007. Вип. 36. С. 48–51.
.svg){kind=small}