Сарбази

Сарбаз на картині
В. В. Верещагіна, 1868 рік

Сарба́з (перс. سرباز — мо́лодець, готовий ризикувати головою) — воїн, рядовий боєць в армії Персії, а також у давній Середній Азії[1].

Історія

Сарбазами спочатку називали воїнів в Казахстані, Узбекистані та інших країнах середньовічної Середньої Азії.

Як регулярний рід військ — піхота — сарбази з'явилися в перському війську. Сарбазька піхота була впроваджена в ході військової реформи Аббас-Мірзи. Формуванням регулярних військ в Персії за європейським зразком займалися спочатку французькі військові інструктори на чолі з генералом Гарданом, які прибули в Тегеран у 1807 році. Однак незабаром Іран розірвав договір з французами і з 1809 року реорганізацію перської армії здійснювали вже британські інструктори[2].

У 1837 році, за правлінні еміра Насрулли, корпус регулярної піхоти — сарбазів був введений в Бухарському еміраті. Сарбази бухарської армії служили довічно. Переважно вони були озброєні рушницями і одягнені в червону форму. В епоху правління Насрулли налічувалося понад дві тисячі бухарських сарбазів. Надалі їх чисельність була збільшена до шести тисяч. В Бухарі цей термін вийшов з ужитку лише у 1920 році, після встановлення в ній радянської влади[3].

Див. також

• Яничари
• Мамелюки
• Гулями

Примітки

1. Сарбаз // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Cronin S. (25 лютого 2011). Armies of Qajar Iran (англ.). Kaveh Farrokh.com. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 2 травня 2013.(англ.)
3. Кузнецов С. А. Сарбазы // Большой толковый словарь русского языка. — Санкт-Петербург : «Норинт», 2008. — 1536 с. — ISBN 5-7711-0015-3.(рос.)

Посилання

• Әскери іс // Қазақ тілі терминдерінің салалық ғылыми түсіндірме сөздігі. — Алматы : «Мектеп», 2001.(казах.)
• Иванов П. П. Очерки по истории Средней Азии (XVI — середина XIX в.). — Москва : Госполитиздат, 1958. — 251 с.(рос.)