Сарана перелітна (Locusta migratoria) — велика комаха родини саранові, єдиний вид роду Locusta. Імаго існує у двох формах — поодинокій і стадній, які відрізняються між собою як за зовнішніми ознаками, так і за поведінкою і способом життя. Стадна форма здійснює великі міграції групами в мільйони особин та може повністю знищувати зелену рослинність. Впродовж багатьох століть масове розмноження сарани перелітної призводило до знищення врожаю сільськогосподарських рослин у країнах Середземномор'я, Близького Сходу, Центральної Азії й Африки та викликало голод у населення постраждалих регіонів. Є одним з найтиповіших представників сарани.
Опис
Тіло велике, 3,5-5,5 см у довжину, від зеленого до бурого, вкрите дрібними бурими плямами. Поодинока фаза на відміну від стадної не має перетяжки на передньоспинці, але вона здавлена з боків, її передній край кутуватий (а не закруглений, як у стадної), середній гребінь високий, дугоподібний. Задні голені в поодинокої фази яскраво-червоні, тоді як у стадної — жовтуваті.[1]
Основні «резервуарні» популяції мешкають в заплавних луках дельт великих річок. При збільшенні кількості особин в популяції нервова система личинки сприймає їх сигнали та перемикає розвиток у стадну фазу: більш яскрава буро-червона личинка замість зеленої. У перемиканні задіяні механізми нервової пластичності та гормонів[2].
Сарана перелітна — єдиний вид у роді Locusta, виділений ще Карлом Ліннеєм у його праці «Система природи» 1758 року. За морфологічними ознаками виділяють до 11 підвидів, хоча не всі дослідники згодні з такою класифікацією. Генетичні дослідження знаходяться на початковому етапі, але вже входять у протиріччя з морфологічним аналізом.[3]
Підвиди:
L. m. capito
L. m. cinerascens
L. m. manilensis
L. m. migratoria
L. m. migratorioides
L. m. gallica
L. m. rossica
Значення для людини
Сільське господарство
Небезпечний шкідник сільського господарства.
Під час масового розмноження розвиваються імаго стадної фази, які, збираючись у велетенські зграї, переміщуються та атакують ліси, луки та сільськогосподарські угіддя. Раз на декілька років трапляються спалахи чисельності сарани, що призводить до великих економічних збитків. Такі спалахи, зокрема, ставалися в серпні 2015 року в Південному федеральному окрузі Росії[4], в липні 2017 року в південній частині Європейської частини Росії та Казахстані[5].
Лабораторні дослідження
Сарана перелітна розмножується досить швидко, є великою комахою, яку легко тримати в лабораторії, тому цей вид став модельним об'єктом експериментальної біології. У зв'язку з цим геном сарани перелітної було прочитано 2014 року. Це найбільший відомий геном серед відомих геномів тварин, він складає 6,5 мільярдів пар основ (для порівняння геном людини — 3,3 млрд, геном бджоли — 0,24 млрд п. о.).[2]
Примітки
↑Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 89. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)(рос.)
↑Chapuis, M-P.; Lecoq, M.; Michalakis, Y.; Loiseau, A.; Sword, G. A.; Piry, S.; Estoup, A. (2008). Do outbreaks affect genetic population structure? A worldwide survey in Locusta migratoria, a pest plagued by microsatellite null alleles. Molecular Ecology. 17 (16): 3640—3653. doi:10.1111/j.1365-294X.2008.03869.x. ISSN0962-1083.(англ.)
Zhang, De-Xing; Yan, Lu-Na; Ji, Ya-Jie; Hewitt, Godfrey M; Huang, Zu-Shi (2009). Unexpected relationships of substructured populations in Chinese Locusta migratoria. BMC Evolutionary Biology. 9 (1): 144. doi:10.1186/1471-2148-9-144. ISSN1471-2148.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
Uvarov, B. P. (2009). The Oriental Migratory Locust ( Locusta migratoria manilensis, Meyen 1835). Bulletin of Entomological Research. 27 (01): 91. doi:10.1017/S0007485300058144. ISSN0007-4853.(англ.)
Tokuda, Makoto; Tanaka, Seiji; Zhu, Dao-Hong (2010). Multiple origins of Locusta migratoria (Orthoptera: Acrididae) in the Japanese Archipelago and the presence of two major clades in the world: evidence from a molecular approach. Biological Journal of the Linnean Society. 99 (3): 570—581. doi:10.1111/j.1095-8312.2010.01386.x. ISSN0024-4066.(англ.)
_(5012933680).jpg)
