Санторині (вулкан)

Санторині
Назва на честь:	Санторіні
36°24′13″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д.
Тип	гора і Кальдера
Країна	Греція
Місце знаходження	Thira Municipality^d Кіклади
Висота	367 м
Виверження	1950[1]
Ідентифікатори і зовнішні посилання
212040
Санторині
Санторині
Санторині у Вікісховищі

Санторині (також Санторин, від грец. Σαντορίνη) — активний щитовий вулкан на острові Тіра, інша назва Фера, в Егейському морі, виверження якого (Мінойське виверження) призвело до загибелі егейських міст і поселень на островах Крит, Тіра і узбережжі Середземного моря. Виверження датується 1610 —1500 до н. е. за різними оцінками. За потужністю виверження мало 7 балів, що можна порівняти з виверженням Тамбора і в 3 рази сильніше виверження Кракатау. Виверження знищило мінойську цивілізацію Криту і викликало гігантське цунамі висотою приблизно 100 м[2]. Хмара попелу простягалося на 200—1000 км.

Географія

До Південно-Егейської вулканічної дуги входять вулкани Метана, Мілос, Санторині і Нисирос.

Кальдера Санторині

Фотографія кальдери Санторині з повітря

Наразі є головним чином зануреною кальдерою, розташованою в південній частині Егейського моря, за 120 кілометрів на північ від Криту в Греції. Видима над водою група островів має вигляді кільця в Егейському морі. Входить в архіпелаг Кіклади. Головний острів — Тера (інакше — Тіра, Фера, Фіра), також називається по імені всієї групи островів — Санторині (Санторин) (75,8 км²). Також в групу входять острови: Тірасія (9,3 км²), Палеа-Камені (0,5 км²), Неа-Камені (3,4 км²) і Аспронісі (0,1 км²).

Кальдера має розмір близько 12×7 км, з 300 м у висоту і оточена крутими скелями з трьох сторін.

Геологія

Вулканічний комплекс Санторині є найактивнішою частиною Південно-Егейської вулканічної дуги, яка включає в себе вулкани Метана, Мілош, Санторині і Нисирос і є похідним від субдукції Африканської тектонічної плити під Егейську плиту зі швидкістю до 5 см/рік в північно-східному напрямку. Через субдукцію відбуваються землетруси на глибинах 150—170 км[3].

Вулканологія

Кальдера складається з чотирьох частково кальдер, які частково перекриваються, з яких найстаріша, південна кальдера, утворилося близько 180 000 років до н. е.. Наступну кальдеру Скарос було створено близько 70 000 років тому, а кальдера мису Ріва близько 19 000 років до н. е. Сучасна кальдера утворилася близько 1600 років до н. е. під час мінойського виверження[4].

Пале-Камені і Неа-Камені були утворені в результаті декількох підводних вивержень в центрі кальдери[5].

Див. також

• Острови Санторині

Примітки

1. Santorini — Смітсонівський інститут, 1968.
   d:Track:Q148554d:Track:Q131626d:Track:Q3108976
2. Остров Санторини. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 16 квітня 2012. [Архівовано 2012-06-04 у Wayback Machine.]
3. Tectonic setting of Santorini. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 20 квітня 2011.
4. Santorini, Summary. Smithsonian Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.
5. Santorini Volcanic Caldera, Greece. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.

Посилання

• Institute for the Study and Monitoring of the Santorini Volcano (ISMOSAV) (англ.)
• Извержение Санторина состарило греков на сотню лет [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Грани.ру (рос.)
• Восставший из пепла [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.] // «Вокруг света» № 10 (2733) | Октябрь 2001 (рос.)
• Извержение Санторина // «Великие катастрофы в истории Земли» И. А. Резанов (рос.)