Самуел Лянцкоронський

Самуел Лянцкоронський
пол. Samuel Lanckoroński
Народився	невідомо
Помер	1638
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Alma mater	Падуанський університет
Посада	каштелян віслицький
Термін	1618—1634 роки
Конфесія	кальвінізм католицтво
Рід	Лянцкоронські
Батько	Геронім Влодзіславський Лянцкоронський
Мати	Анна Дрогичанська
У шлюбі з	Софія Дорота Фірлей
Діти	7 синів і 7 доньок
Герб Герб Задора

Самуел Лянцкоронський (пол. Samuel Lanckoroński; д/н–1638) — державний і військовий діяч, урядник Речі Посполитої.

Життєпис

Походив з польського магнатського роду Лянцкоронських, гілки Влодзіславських. Другий син Героніма Влодзіславського Лянцкоронського, сандомирського ловчого, та його другої дружини Анни Дрогичанської. Здобув початкову домашню освіту, при цьому особливу увагу приділялося науці. Виховувався в дусі кальвінізму. Після смерті батька між 1605 і1610 року розділив володіння зі старшим братом Адамом.

Близько 1610 року навернувся до католицтва. 1611 року пошлюбив представницю магнатського роду Фірлеїв. У 1613 році Самуел Лянцкоронський наказав кальвіністам залишити Влодзіслав, внаслідок населення міста зменшилося удвічі. Водночас відновив привілеї юдейській грмоаді. 1614 року після смерті старшого бездітного брата Адама, успадкував його майно. У 1616 стає королівським дворянином при Сигізмунді III. У 1618 році призначається каштеляном віслицьким та старостою малоґозьким. Стає покровителем школи в Малогощу. З 1620 року став щоквартально виділяти 1 польський зотий для бідняків Влодзіслава.

1621 року виїхав до Італії, де почав навчатися в Падуанському університеті. Проте того ж року перебрався до Львова, де збиралося посполите рушення для війни проти Османської імперії. Того ж року з його дозволу у Влодзіславі почалося будівництво нового кам'яного костелу св. Мартіна (на місці зруйнованої дерев'яної кальвіністської кірхи). У підвалі костелу було створено родинний некрополь Лянцкоронських.

У 1624 отримав для своєї дружини права на спадкове володіння малоґозьким староством. Його дружина Софія Фірлей стала засновницею Братства Святого Розарія (лікарні для бідних) у Влодзіславі.

У 1632 обирається послом (депутатом) на елекційний сейм, де підтримав кандидатуру Владислава Вази на королівський трон. У тому ж році був послом від Сандомирського воєводства на сейм, де брав участь у короноційному сеймі. Того ж року отримав опіку над дітьми свого стриєчного брата Збігнева Лянцкоронського, підкоморія сандомирського.

У 1637 році вів судовий процес із пробстом малогозьким. 1638 року споруджує нову резиденцію малогозького старости в Чеслі. 16 квітня того ж року отримав від короля посаду каштеляна сандецького, але до к інця року раптово помер.

Родина

Дружина — Зофія, доньки Яна Фірлея, підскарбія великого коронного

Діти:

• Веспасіан (бл. 1612 — 1677), єпископ кам'янецький
• Збігнєв Ян (д/н — 1678), канонік краківський та плоцький
• Станіслав (д/н — 1650), староста малогозький
• Зигмунд (д/н — бл. 1644)
• Прежбор (д/н — 1649), загинув при облозі Збаражу
• Пакослав Казимир (д/н — 1702), кустош коронного скарбу, канонік краківський
• Катаржина, дружина Яна Луговського
• Ядвіга, дружина Петра Олександра Тарла, воєводи люблінського

Джерела

• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 342—343
• S. Cynarski, Dzieje rodu Lanckorońskich z Brzezia od XIV do XVIII wieku. Sprawy kariery urzędniczej i awansu majątkowego, PWN, Warszawa-Kraków 1996, s. 162—164