Самостійна демократична партія

Самостійна демократична партія Samostalna demokratska stranka Самостална демократска странка
Країна	Королівство Югославія
Голова партії	Светозар Прибичевич Срджан Будисавлєвич
Засновник	Светозар Прибичевич
Дата заснування	1924
Дата розпуску	1946
Штаб-квартира	Белград
Ідеологія	лібералізм, соціальний лібералізм, децентралізація

Самостійна демократична партія (сербохорв. Samostalna demokratska stranka/Самостална демократска странка) — соціал-ліберальна політична партія, що діяла в Королівстві сербів, хорватів і словенців, а пізніше в Королівстві Югославія.

Історія

Заснована 1924 року Светозаром Прибичевичем як відокремлена фракція Демократичної партії. Сформована трьома різними групами: безумовно, найбільшою групою були серби з районів колишньої Австро-Угорської імперії, тобто серби Хорватії, серби Боснії та серби Воєводини, з переважанням першої. Другою за впливом групою були словенські ліберали-централісти. Третю групу складали хорватські ліберали, переважно з Далмації та Загреба.[1]

У перші три роки свого існування партія виступала за сильний центр і запекло протистояла федералізму Хорватської селянської партії, хорватському націоналізму Партії права та Хорватської народної партії, великосербському гегемонізму Народно-радикальної партії та словенським і боснійським прагненням до територіальної автономії, підтримуваним відповідно Словенською народною партією і Югославською мусульманською організацією.

У середині 1920-х років, до «антицентралістського повороту» партії в 1927 році, Самостійній демократичній партії виражала свою підтримку войовнича югославська націоналістична організація ОРЮНА.

Однак у 1927 році партія дійшла згоди з Хорватською селянською партією Степана Радича, утворивши «Селянсько-демократичну опозицію», яка вимагала децентралізації Югославії. Після встановлення королівської диктатури Олександра I в січні 1929 року партію було офіційно розпущено, але вона продовжувала діяти в підпіллі, а її голова Светозар Прибичевич опинився у вигнанні. Багато його однопартійців вступили в офіційно спонсоровану Югославську радикальну селянську демократію (перейменовану 1933 року на Югославську національну партію), включаючи переважну більшість словенських членів партії.

Після смерті Прибичевича в еміграції 1936 року керівником партії став Срджан Будисавлєвич. Після падіння режиму Югославської національної партії 1935 року Самостійна демократична партія змогла знову функціонувати легально, приєднавшись до Об'єднаної опозиції на чолі з Владком Мачеком. 1939 року після угоди Цветковича-Мачека вона ввійшла в уряд і залишалася в ньому до Квітневої війни. Після створення комуністичної Югославії роботу партії було заборонено.

Нині в Хорватії діє Самостійна демократична сербська партія, яка спирається на традиції Самостійної демократичної партії.

Виборчі результати

• Вибори до парламенту Королівства сербів, хорватів і словенців 1925 року: 4,8% (8 депутатів)
• Парламентські вибори в Королівстві сербів, хорватів і словенців 1927 року: 8,6% (27 депутатів)
  (з 1929 по 1935 заборонена)
• Вибори до парламенту Югославії 1935 року: у союзі з ХСП
• вибори до парламенту Югославії 1938 року: у складі Об'єднаної опозиції на чолі з Владком Мачеком

Примітки

1. Dragan Subotić (1998). Srpske političke stranke i pokreti u 19. i 20. veku: Političke stranke i pokreti u političkom životu međuratne Srbije (i Jugoslavije) (1918.-1941.). Primeri iz političke istorije, kulture i sociologije političkih partija. In-t za političke studije.

Література

• Svetozar Pribićević: Izabrani politički spisi, Zagreb, 2000. (хор.)