Рябе (Бещадський повіт)

Село Рябе пол. Rabe Колишня церква в Рябому Координати 49°21′48″ пн. ш. 22°39′51″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Чорна Населення 198 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-710 Автомобільний код RBI SIMC 0348074 GeoNames 760864 OSM ↑1748182 ·R (Ґміна Чорна) Рябе Рябе (Польща) Рябе Рябе (Підкарпатське воєводство)  Рябе у Вікісховищі

Рябе (пол. Rabe) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено. Населення — 198 осіб (2011[1]).

Розташування

Рябе знаходиться за 5 км на північ від адміністративного центру ґміни Чорна, за 10 км на південний схід від адміністративного центру ґміни Устрик-Долішніх і за 89 км на південний схід від адміністративного центру воєводства Ряшева, за 4 км від державного кордону з Україною.

Історія

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В селі почалося добування нафти ще до 1884 р. В 1888 році село належало до Ліського повіту, в селі нараховувалося 58 будинків (3 у фільварку) і 375 мешканців (338 греко-католиків, 7 римо-католиків і 30 євреїв).

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Чорна.

На 01.01.1939 в селі було 660 жителів, з них 590 українців, 10 поляків і 60 євреїв[2].

З 1939 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	104	24	74	6
Жінки	94	17	62	15
Разом	198	41	136	21

Церква

У 1756 р. в селі була окрема парафія.

У 1858 р. збудована дерев’яна церква святого Миколая, належала до парафії Гошів Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.[4] Після виселення українців використовувалась під склад, а з 1971 р. перетворена на костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[5]. Поруч зведена надбрамна дзвіниця, з якої в 1953 р. Міністерством громадської безпеки (польський аналог КҐБ) забрані дзвони на злам.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 43.
3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
4. Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 121
5. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2012. Процитовано 8 травня 2012.

Посилання

• Rabe (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 342. (пол.)