|
Рюмін Володимир Володимирович
Володи́мир Володи́мирович Рю́мін (11 липня 1874, Велика Усмань — 8 квітня 1937, Миколаїв) — російський інженер, педагог; популяризатор науки і техніки. БіографіяНародився 29 червня [11 липня] 1874 року в селі Великій Усмані Воронезької губернії Російської імперії в сім'ї інженера-технолога Володимира Володимировича Рюміна-старшого. Незабаром після цього його сім'я переїхала до Москви, а потім у Польщу, де в місті Лодзі закінчив Вище ремісниче училище. 1891 року сім'я переїхала до Миколаєва. Протягом 1894—1899 років навчався на хімічному відділенні у Харківському технологічному інституті, після чого вступив на посаду інженера на пороховий завод у Миколаєві. Одночасно викладав будівельну майстерність і залізничну справу у Миколаївському технічному залізничному училищі, з 1902 року викладав фізику і хімію у Миколаївському середньому механіко-технічному училищі[1]. Був прогресивним педагогом-новатором: ставив незвичайні досліди, стежив за новинами зі світу техніки, і ділився ними з учнями, розробляв власні оригінальні методики викладання. Був членом Миколаївського товариства аматорів природи. Приділяв багато уваги популяризації науки. Почавши з написання навчальних посібників з хімії, мінералогії, електротехніки і технології, у 1904 році почав редагувати й видавати науково-популярний журнал «Фізик-аматор» (спільно з К. Л. Чернишовим), а з січня 1910 року — «Електрика і життя»[1]. Попри специфічність назв, тематика цих журналів не обмежувалася темами, винесеними на обкладинку, а була досить широкою, науково-популярною. До роботи над журналами залучалися фахівці, ентузіасти різних галузей науки. У 1910—1917 роках видавав серію брошур з технології різних кустарних і домашніх виробництв: миловаріння, виготовлення лампадної олії, фарб, бетону, оздоблювальних матеріалів. Тоді ж виходили адресовані найширшій читацькій аудиторії книги «Хімія навколо нас», «Техніка навколо нас», «Дива техніки», «Дива сучасної електротехніки», «Бесіди про магнетизм» і «Бездротовий телеграф», «Практична мінералогія», «Популярні наукові нариси й оповідання». Писав він і серйозніші роботи, для фахівців — хіміків, мінералогів, електротехніків, інженерів транспорту. Після 15 років служби в училищі звільнився за станом здоров'я, але від просвітницької діяльності не відійшов, зосередившись на літературній популяризації науки. Нарівні з Яковом Перельманом, В. Прянишниковим і Миколою Риніним належав до небагатьох фахівців, які твердо вірили в ідеї Костянтина Ціолковського і гаряче їх пропагували. Більше того, саме він першим «титулував» Ціолковського «основоположником космонавтики»[2]. Автор багатьох статей у журналах «У майстерні природи», «Знання — сила»[ru], «Природа і люди»[ru], «Техніка — молоді» тощо, а також фантастичних та пригодницьких оповідань. Книги Рюміна «Цікава хімія» і Перельмана «Цікава геометрія на вільному повітрі» відкрили в 1926 році відому серію «Цікава наука». За 10 років ця робота Рюміна витримала 7 перевидань, ставши найпопулярнішою з його праць. Помер у Миколаєві 8 квітня 1937 року[3]. Похований на Миколаївському некрополі. Надгробок встановлений у 1937 році (реконструйований у 1966 році). Він являє собою гранітний прямокутний обеліск на двоступеневому п'єдесталі та цегляному стилобаті[4]. На ньому напис: «Тут похований заслужений педагог, діяч науки, друг і пропагандист ідей К. Е. Ціолковського В. В. Рюмін. 1874—1937». Вибрана бібліографія
1966 року дружина науковця, Тетяна, впорядкувала його архівний фонд і подарувала Державному архіву Миколаївської області. Виявлені серед інших архівних документів фонду неопубліковані твори підготувала до публікації директорка архіву, докторка історичних наук Лариса Левченко[6]. Вшанування
Примітки
ЛітератураНеобычная награда : [об изобретателе В. Рюмине] / Е. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2018. – 23 авг. – С. 6. |
||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
