|
Рупрехт Пфальцький
Рупрехт (або Руперт), пфальцграф Рейнський, герцог Баварський, 1-й Герцог Камберленд, 1-й граф Holderness (нім. Ruprecht Pfalzgraf bei Rhein, Herzog von Bayern), в англійський традиції — Принц Руперт Рейнський, кавалер Ордену Підв'язки, член Таємної ради короля, засновник Королівського товариства (17 грудня 1619 — 29 листопада 1682), був відомим німецьким за походженням військовим, адміралом, науковцем, спортсменом, губернатором колонії та художником-аматором в 17-му сторіччі. Коротка біографіяРуперт був молодшим сином німецького курфюрста Фрідріха V Пфальцького та його дружини Єлизавети, старшої дочки англійського короля Якова I. Відповідно Руперт був небожем короля Карла I, який надав йому титули герцога Камберленда, графа Холдернесса, та кузеном короля Карла II. Його сестра Софія Ганноверська мала стати королевою Англії, однак після її смерті королем став її син — Георг I, що стало початком Ганноверської династії. Дитинство він провів у Голландії, де його родина жила у вигнанні в Гаазі. Принц Руперт мав різноманітну кар'єру. З підліткового віку він був воєнним та воював проти габсбурзької Іспанії в Нідерландах протягом Вісімдесятирічної війни (1568–1648), та проти імператора Священної Римської імперії в Німеччині потягом Тридцятилітньої війни (1618-48). У віці 23 років його призначили командиром роялістської кінноти під час громадянської війни в Англії (1642-46), що дозволило йому стати типовим кавалером війни та одним з головних командувачів роялістів. Він здався після падіння Бристоля й був вигнаний з Англії. Він воював на боці Людовика XIV проти Іспанії, а пізніше як роялістський приватир на Карибах. Після Реставрації, Руперт повернувся до Англії та став одним з вищих командувачів флотом протягом другої та третьої англо-голландських воєн, займався наукою, мистецтвом та був першим губернатором Компанії Гудзонової затоки. Як губернатор колонії, Руперт здійснив внесок у політичну географію сучасної Канади — Земля Руперта була названа на його честь — та відіграв роль у ранній історії трансатлантичної работоргівлі. Його численні та різноманітні наукові та адміністративні інтереси у поєднанні з його помітним мистецьким хистом зробили його однією з найбільш помітних фігур періоду Реставрації.  Наука та Королівське товариствоПаралельно з військовою кар'єрою, Руперт займався також наукою і мистецтвом. Наприклад, наприкінці 1660-х він вдосконалив метод мецо-тинто, хоча популяризував та заробляв з цього методу художник Валлерант Вайлант, який був асистентом та наставником з малювання у Руперта. .jpg) Після того. як Руперт відійшов від активної служби на флоті бл. 1674 року, він отримав змогу проводити більше часу за науковими дослідженнями. Йому приписували багато наукових винаходів та відкриттів, хоча деякі з них пізніше були визнані просто першими демонстраціями в Англії європейських винаходів. Він переробив деякі апартаменти у Віндзорському замку у розкішну лабораторію з кузнями, лабораторними інструментами та матеріалами, де він проводив багато експериментів.[2] Він став третім засновником наукового Королівського товариства (сучасники називали його «філософським воїном») та був куратором цього товариства протягом його перших років.[2] На початку історії Королівського товариства він продемонстрував королю Карлу II та товариству краплі принца Руперта, скляні краплі у формі сльози, які витримують удар молотка, коли бити по широкій частині, однак фактично вибухають осколками, якщо відламати хвостик. Хоча на той час йому приписали авторство, пізніші пояснення стверджують, що він просто перший в Англії продемонстрував наявний європейський винахід.[3] Він також продемонстрував у товаристві новий механізм для підняття води та привернув увагу своїм процесом «розфарбовування мармуру так, що після полірування кольори фіксуються».[4] В цей час, Руперт також сформулював математичну задачу стосовно парадоксу, що куб може пройти через дещо менший куб; він запитав, який максимальний куб пройде.[5] Ця задача, Куб Рупрехта Пфальцького, була вперше вирішена голландським математиком Пітером Ньюландом.[5] Руперт також був відомий своїми успіхами у розшифровці кодів.[2] Багато з його винаходів були військовими. Після того, які він розробив флотську гармату Рупертіно, він побудував водяний млин на т. зв. болотах Хокні (зараз частина Лондону) для реалізації революційного методу свердління вогнепальної зброї, однак його секрет помер із ним та підприємство припинило існування.[6] Він також займався іншими військовими задачами, наприклад розпочав виробництво замків (блокувань) для вогнепальної зброї;[7] розробив зброю, яка могла вистрілювати багато куль на високій швидкості,[7] та «пістолет з барабаном, що обертався».[2] Йому приписують винахід особливого пороху, який при демонстрації в Королівському товаристві в 1663 році був в 10 разів сильніший звичайного; найкращий метод використання пороху в гірничій справі;[7] та торпеди.[2] Він також розробив формат розривного снаряду «виноградне гроно» для використання артилерією.[2] Він також фокусувався на морських винаходах: розробив балансуючий механізм для покращення показників квадранта в морі[7] та розробив водолазний двигун для підняття об'єктів з дна моря.[2] Одужуючи від трепанації, Руперт вигадав новий хірургічний інструмент для поліпшення таких операцій у майбутньому.[2] Інша частина його наукових інтересів лежала в царині металургії. Руперт винайшов новий латунний сплав, який мав темніший колір ніж звичайний[8] та містив три частини міді та одну — цинку, змішаного з вугіллям[9]. В Англії цей сплав відомий як «метал принца» на його честь або «бристольська латунь»[10]. Руперт винайшов цей справ для покращення флотської зброї,[2] однак через його колір сплав також почали використовувати як замінник золота при декоруванні[8]. Йому також приписують розробку виняткового методу гартування риболовних гачків,[11] та методу перетворення об'єктів у їх проєкцію на перспективі[7]. В 1663 році він також винайшов покращений метод виробництва дробу різних розмірів, хоча пізніше цей метод був приписаний собі одним з його друзів на той час по Королівському товариству Робертом Гуком.[7] У художній літературі
Фільми та телебачення
Примітки
Джерела
Додаткова література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
