Російська академія освіти

Російська академія освіти
Абревіатура	РАО(рос.)
Тип	академія наук
Засновано	1992
Країна	Росія
Штаб-квартира	Москва
Офіційні мови	російська
Наступник	Russian Academy of Education^d
Керівник	Столєтов Всеволод Миколайович (1972)[1] і Вербицька Людмила Олексіївна^d (2003)
Материнська організація	Уряд Російської Федерації і Російська академія освіти[2]
Дочірня(і) організація(ї)	Російська академія освіти[2]
Вебсайт: rusacademedu.ru
Російська академія освіти у Вікісховищі

Акаде́мія педагогі́чних нау́к РРФСР (АПН РРФСР) — науково-дослідна установа з центром у Москві, яка діяла в 1943—1966 роках і вела роботу в галузі теорії та історії педагогіки, політехнічного та виробничого навчання, часткових методик, дефектології, шкільної гігієни, психології тощо.

Академію засновано постановою РНК СРСР від 6 жовтня 1943 року. Перебувала у віданні Міністерства освіти РРФСР. У 1966 році була перетворена на Академію педагогічних наук СРСР (АПН СРСР)[3]. Наступницею союзної академії в 1992 році стала Російська академія освіти (РАО) (рос. Российская академия образования, РАО).

Президентом АПН РРФСР від 1946 року був Іван Каїров.

Структура і склад

До складу АПН РРФСР входили інститути:

• теорії і історії педагогіки,
• психології,
• методів навчання,
• національних шкіл,
• художнього виховання,
• фізичного виховання та шкільної гігієни,
• дефектології.

Крім того, були:

• Інститут педагогіки
• музей народної освіти в Ленінграді,
• Державна бібліотека з педагогіки і народної освіти імені Костянтина Ушинського,
• Науковий архів народної освіти, видавництво (Москва),
• музей іграшки (місто Загорськ Московської області), низка шкільних і виховних базових закладів.

Проблематика досліджень

АПН РРФСР сприяла розвиткові народної освіти в країні, розгортанню, плануванню і проведенню науково-дослідної діяльності в усіх галузях педагогічних наук, поширенню педагогічних знань серед населення, готувала науково-педагогічні кадри.

Академіки

До складу АПН РРФСР входили 30 дійсних членів (академіків) і 66 членів-кореспондентів (1959). Серед академіків були представники багатьох національних республік СРСР, зокрема України (Сава Чавдаров, Григорій Костюк, Олексій Русько, Василь Сухомлинський).

Видання АПН РРФСР

Академія видавала журнали:

• «Советская педагогика»,
• «Вопросы психологии»,
• «Семья и школа»,
• «Известия Академии педагогических наук РСФСР» та ін.

Примітки

1. Кузовкин Г. В., Мартин Б. «К счастью для меня, я начал свое образование в 1944 году и поэтому мог изучать классическую генетику», “Fortunately for me, I started studying in 1944 and could therefore study classical genetics” // Историко-биологические исследования — 2019. — Т. 11, вып. 2. — С. 76–95. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
   d:Track:Q126725109d:Track:Q130353315
2. Unified State Register of Legal Entities
   d:Track:Q27890430
3. Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР від 1 серпня 1966 р. № 596 «О преобразовании Академии педагогических наук РСФСР в Академию педагогических наук СССР» [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.]

Література

• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 42.
• Колмакова М. Н. Академия педагогических наук РСФСР // Педагогическая энциклопедия. — Москва : Советская энциклопедия, 1964. — Т. 1 : А — Е. — С. 55—56.