Чавдаров Сава Христофорович
Са́ва Христофо́рович Чавда́ров (*28 липня (9 серпня) 1892, Бешалма — †20 вересня 1962) — український та радянський педагог, член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. БіографіяНародився 28 липня (9 серпня) 1892 року в селі Бешалмі (тепер Комратського округу Гагаузії Молдови). У 1917 році закінчив Київський університет. У 1917—1930-х роках викладав українську і російську мови в школах, педагогіку й методику української і російської мов у педагогічних вузах Києва. У 1939—1941 і з 1944 року — професор педагогіки Київського університету, в 1941—1943 роках — Сухумського педагогічного інституту, в 1944—1960[1] роках — завідувач кафедрою педагогіки Київського університету. У 1944 — січні 1956 року — директор Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР і член колегії Міністерства освіти УРСР. У 1947 році був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР. Помер 20 вересня 1962 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Науково-педагогічна діяльністьНаукові праці Сави Чавдарова присвячені питанням політехнічного навчання, формування науково-матеріалістичного світогляду учнів, педагогічної майстерності вчителя тощо. Ряд праць присвятив дослідженню педагогічної спадщини К. Д. Ушинського, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Н. К. Крупської, М. І. Калініна, А. С. Макаренка, П. В. Щепкіна та роботи очолюваної ним Липецької школи. Автор підручників з української мови для 1—4-х класів шкіл УРСР (понад 30 видань). Праці
Нагороди
Література
Посилання
Примітки
|