Розриви площин (Годзяцький)

«Розриви площин» — фортепіанна п'єса українського композитора-шістдесятника Віталія Годзяцького, написана у 1963 році. П'єса є одним з найвідоміших творів українського музичного авангарду.

Основними характеристиками п'єси є серійність, пуантилізм та використання великої кількості контрастів. У п'єсі відчувається вплив творчості А. Веберна, К. Штокгаузена (зокрема, твору Klavierstűcke) та І. Стравинського.[1][2][3]

Тема

Джерелом натхнення для написання п'єси став розвиток нуклеарної фізики, зокрема — книги Р. Юнга «Яскравіше, ніж тисячі сонць». Звернення до науки та технічного прогресу є характерним для багатьох музичних творів українського авангарду. «Розриви площин» розповідають історію народження та життєвого циклу матерії, зачіпають атомні закони, рух мікрочастинок матерії та космічні явища.[2][4]

П'єса складається з семи умовних розділів, кожен з яких відповідає певному етапу перебігу ядерної реакції: «Первозданна матерія», «Вібрації», «Пересічення», «Натяжіння», «Розриви, катаклізми», «Відновлена матерія», «Період розпаду».[3] За словами автора, розрізнені та контрастні мотиви, які в кульмінаційні моменти об'єднуються в одне «звукове полотно», відображають поведінку ядерного ланцюга.[5]

Окрім фізичного значення п'єси, існує також друге трактування: зв'язок звучання із внутрішнім світом людини, її переживаннями, пов'язаними з атомним вибухом або народженням планети.[4]

Виконання

П'єса була позитивно сприйнята в мистецьких колах і в 60-х була одним з найчастіше виконуваних українських творів цього напряму.

П'єса «Розриви площин» вперше прозвучала в Копенгагені. Подальші концерти відбувалися в США, Лондоні, Москві, Києві. Серед піаністів, які виконували твір у різний час — О. Любимов, Ю. Глущенко, Б. Деменко.[6]

Після закінчення відлиги, в 1970 році Віталія Годзяцького виключили з Спілки композиторів, і в наступні роки його твори, включаючи «Розриви площин», були фактично заборонені до виконання на території СРСР.

За незалежної України «Розриви площин» виконував Євген Громов та Антоній Баришевський[7].

Примітки

1. Веберн и вебернианцы. inший Kyiv (рос.). 18 червня 2017. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 6 березня 2021.
2. ЗИНЬКЕВИЧ, Елена (2019). Б.Н. ЛЯТОШИНСКИЙ И КИЕВСКАЯ ШКОЛА (К 50-ЛЕТИЮ СО ДНЯ СМЕРТИ) (PDF) (Російською) . Chişinău: VALINEX. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2021. Процитовано 6 березня 2021.
3. ГРИЦЕНКО, НАТАЛІЯ (2014). Фортепіанна музика Віталія Годзяцького: творчі концепти та контек (PDF). Харків: С.А.М. с. 132.
4. Киевская камерата. kievkamerata.org. Процитовано 6 березня 2021.
5. Віталій Годзяцький – один із «бунтівної п’ятірки» 1960-х. МУЗИКА (укр.). 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 6 березня 2021.
6. Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що». LB.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 6 березня 2021.
7. Vitalii Hodziatsky – Fractured surfaces | Antonii Baryshevskyi (укр.), процитовано 11 січня 2024