Антон Веберн

Антон Веберн
Антон Веберн
нім. Anton Webern
	Антон Веберн, Щецін, жовтень 1912
Основна інформація
Повне ім'я	нім. Anton Friedrich Wilhelm von Webern
Дата народження	3 грудня 1883[…]
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті	15 вересня 1945[…] (61 рік)
Місце смерті	Міттерзілль, Целль-ам-Зее (округ), Зальцбург, Австрія
Поховання	Міттерзілль
Роки активності	з 1908
Громадянство	Австрія
Професії	композитор класичної музики, диригент, музикант, композитор
Освіта	Віденський університет
Вчителі	Арнольд Шенберґ
Відомі учні	Humphrey Searled і Hans Swarowskyd
Інструменти	фортепіано
Жанри	Імпресіонізм у музиці
Членство	Нова віденська школа
antonwebern.com
	Файли у Вікісховищі

Антон Веберн, також Антон фон Веберн (нім. Anton Webern або Anton von Webern, 3 грудня, 1883, Відень — 15 вересня 1945 Міттерзілль, поблизу Зальцбурга Австрія) — австрійський композитор, диригент представник «Нової віденської школи».

Біографія

Антон Веберн був сином гірського інженера Карла фон Веберна, що служив чиновником в міністерстві сільського господарства. Мати Веберна Амалія (вроджена Гер), дочка м'ясника цікавилася мистецтвом і була піаністкою-любителькою. У юності Антон жив у Відні та Граці, відвідував гімназію в Клагенфурте (Каринтія). З 1895 став серйозно займатися музикою. Д-р Едвін Комауер навчав його грі на фортепіано і віолончелі.

Закінчивши гімназію у 1902 році, Веберн поступив у Віденський університет, де вивчав філософію, а також музикологію у класі Гвідо Адлера . У 1906 році завершує університетські студії, отримавши науковий ступінь доктора філософії за дослідження збірника духовних творів Генріха Ізаака «Choralis Constantinus» (1550—1555). Ще під час навчання в університеті (1904), Веберн знайомиться з Арнольдом Шенберґом, і входить у гурток його учнів із композиції. Незабаром, завдяки Веберну, до цих занять долучається Альбан Берг. Їх тріумвірат увійшов до історії музики під назвою «Нової віденської школи», і сам Веберн вважав, що Шенберґ — голова, а він і Берг — крила Шенберґа.

З 1906 року Веберн працював оперним і симфонічним диригентом у містах Австрії і Німеччини, а також у Празі. У роки Першої світової війни (1915) був мобілізований до армії, проте через поганий зір був звільнений наступного року. Після війни активно працював диригентом в організованому Шенбергом Товаристві закритих концертів (1918—1922), також керував багатьма аматорськими робітничими оркестрами та хорами, з якими провадив величезну роботу (про це свідчить, зокрема виконання таких творів, як Дев’ята симфонія Бетховена, Восьма симфонія Малера). З 1927 року був диригентом оркестру Віденського радіо, з яким Веберн на запрошення лондонського оркестру BBC гастролював у Великій Британії.

Життя Веберна обірвалося трагічно незабаром після закінчення війни в Міттерзіллі, зайнятому тоді американськими військами. 15 вересня 1945 близько 10 години вечора, вийшовши з будинку свого зятя Маттеля, щоб викурити дорогу американську сигару, отриману в подарунок від зятя, Веберн був застрелений із пістолета трьома пострілами в упор солдатом (кухарем) американської армії, що помилково прийняв спалах сірника, запаленого Веберном, за щось інше. Кухар виправдався тим, що стріляв з метою самооборони, будучи у збудженому (а точніше, нетверезому) стані. Вдові Веберна Вільгельміне довелося доводити американським властям у письмовій формі, що її чоловік за станом здоров'я і за своїми принципами «не міг нападати на кого-небудь, особливо на солдата».

Веберн виховав безліч учнів. Один із них, Пилип Гершковіч, в перебігу багатьох років (1941—1999) жив у Радянському Союзі, ведучи активну педагогічну діяльність.

Творчість

Файл:Anton Webern Modling Summer 1930.jpg

Веберн у своїй студії, м. Медлінг, літо 1930

Учень і послідовник творця т. з. «атональної» школи Арнольда Шенберґа, Веберн довів її принципи до крайніх форм виразу. Він використовував у своїх творах додекафонічну і серійну техніку. Для його музики характерні гранична афористичність, стислість, лаконізм, економія і концентрація музичних виразних засобів, а також строгість, піднесеність та ірреальність музичних образів. Гранична звукова рафінованість поєднується в музиці Веберна з жорсткою конструктивною схемою і абстрактністю мислення.

Він автор симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних і хорових творів, з яких тільки 31 помічені номерами opus’ів. Він також автор літературних праць, поезії, драми «Мертвий» (1913) музичних досліджень і статей, аналізів власної музики, циклу бесід «Шлях до нової музики», виданого посмертно в 1960, і т. д.

Творчість Веберна справила величезний вплив на розвиток післявоєнного музичного авангарду на Заході, включаючи таких композиторів як Стравінський, Булез, Штокгаузен, Ноно, Мадерна, Лігеті та ін. В 1960-х роках з епохою «відлиги» творчість Веберна стає відомою в СРСР і справляє значний вплив на композиторів «шістдесятників» — Денисова, Шнітке, Губайдуліну, Канчелі а також українських композиторів — В. Сильвестрова, В. Годзяцького та Л. Грабовського.

Твори, позначені опусом

Op. 1 — Пасакалія для оркестру (1908);
Op. 2 — Entflieht auf Leichten Kähne для змішаного хору

на вірші Стефана Георге з «Сьомого кільця» (1908);

Op. 3 — П'ять пісень для голосу і фортепіано

на вірші Стефана Георге (1908—1909, також ред. 1920);

1. «Dies ist ein Lied» / «Ця пісня тільки для тебе»;

2. «Im Windesweben» / «У подиху вітру»;

3. «An Bachesrand» / «На березі струмка»;

4. «Im Morgentaun» / «По ранковій росі»;

5. «Kahl Reckt der Baum» / «Голе дерево»;

Op. 4 — П'ять пісень для голосу і фортепіано

на вірші Стефана Георге (1908—1909);

1. Eingang («Welt der Gestalten») / «Вхід»;

2. «Noch zwingt mich Treue» / «Ще примушує мене вірність»;

3. «Ja, Heil und Dank dir» / «Хвала і подяка тобі»;

4. «So ich traurig bin» / «Я такий засмучений»;

5. «Ihr tratet zu dem Herde» / «Ви підійшли до вогнища»;

Op. 5 — П'ять п'єс для струнного квартету (1909);
Op. 6 — Шість п'єс для великого оркестру (1909, друга ред. 1928);
Op. 7 — Чотири п'єси для скрипки і фортепіано (1910, остаточна ред. 1914);
Op. 8 — Дві пісні для голосу і ансамблю

(кларнет, бас-кларнет, валторна, труба, челеста, арфа, скрипка, альт і віолончель)

на вірші Райнера Марії Рільке) (1910, ред. 1921 і 1925);

1. «Du, der ich’s nicht sage» / «Ти, від якої я завжди приховую»;

2. «Du machst mich allein» / «З тобою я одна»;

Op. 9 — Шість багателей для струнного квартету (1911);
Op. 10 — П'ять п'єс для оркестру (1911);
Op. 11 — Три маленькі п'єси для віолончелі і фортепіано (1914);
Op. 12 — Чотири пісні для голосу і фортепіано (1915—1917);

1. «Der Tag ist vergangen» / День пройшов (1915);

2. «Die geheimnisvolle Flöte» («An einem Abend») / «Таємнича флейта»

на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» Г. Бетге (1917);

3. «Schien mir’s, als ich sah die Sonne» / «Здавалося мені, коли я бачив сонце»

на вірші А. Стріндберга з «Сонати примар» (1915);

4. «Gleich und gleich» («Ein Blumenglöckchen») / «Один для одного»

на вірші І. У. Гете (1917);

Op. 13 — Чотири пісні для голосу і оркестру (1914—1918);

1. «Wiese im Park» («Wie wird mir zeitlos»)

на слова Карла Крауса (1917);

2. «Die Einsame» («An dunkelblauem Himmel») / «Самотня»

на вірші Ван Сен-ю з «Китайської флейти» Г. Бетге (1914);

3. «In der Fremde» («In Fremdem Lande») / «На чужині» на вірші Георга Тракля

на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» Г. Бетге (1917);

4. «Ein Winterabend» («Wenn der Schnee») / «Зимовий вечір» (1918);

Op. 14 — Шість пісень на вірші Георга Тракля (1917—1921);

1. «Die Sonne» / «Сонце»;

2. «Abendland I» / «Вечірній пейзаж I»;

3. «Abendland II» / «Вечірній пейзаж II»;

4. «Abendland III» / «Вечірній пейзаж III»;

5. «Nachts» / «Вночі»;

6. «Gesang einer gefangnen Amsel» / «Спів спійманого дрозда»;

Op. 15 — П'ять духовних пісень для голосу, флейти, кларнета

(також бас-кларнета), труби, арфи і скрипки (також альта, 1917—1922);

1. «Das Kreuz, das musst' er tragen» / Хрест (1921)

2. Morgenlied «steht auf, ihr lieber Kinderlein» / Вранішня пісня (1922);

3. «In Gottes Namen aufstehen» / «З божим ім'ям вставати» (1921);

4. «Mein Weg geht jetzt vorüber» / «Мій шлях» (1922);

5. «Fahr hin, O Seel'» / «Йди, про душа» на вірші П. Розеггера (1917);

Op. 16 — П'ять канонів для високого сопрано, кларнета і бас-кларнета

на латинські тексти (1924);

1. «Christus factus est» (1924);

2. «Dormi Jesu» (1923);

3. «Crux fidelis» (1923);

4. «Asperges me» (1923);

5. «Crucem tuam adoramus» (1924);

Op. 17 — Три народні тексти

для голосу, скрипки (також альта), кларнета і бас-кларнета (1924);

на латинські тексти (1924);

1. «Armer Sünder, du» / «Бідний грішник» на вірші П. Розеггера (1924);

2. «Liebste Jungfrau» / «Свята діва» (1925);

3. «Heiland, unsere Missetaten» / «Рятівник» (1925);

Op. 18 — Три пісні для голосу, кларнета in Es і гітари (1925);

1. «Schatzerl klein» / «Золотко» на вірші П. Розеггера;

2. Erlösung «Mein Kind, Sieh an» / «Порятунок» на слова з «Чарівного рогу хлопчика»;

3. «Ave, Regina Coelorum» на слова маріанського антифону;

Op. 19 — Дві пісні для мішаного хору з інструментальним супроводом

(скрипка, кларнет, бас-кларнет, гітара і челеста)

на вірші І. У. Гете з «китайсько-німецьких часів дня і року» (1926);

1. «Weiß wie Lilien» / «Лілії свічок біліють»;

2. «Ziehn die Schafe» / «На лугу пасеться стадо»;

Op. 20 — Струнне тріо в двох частинах (1926—1927);
Op. 21 — Симфонія в двох частинах

для кларнета, бас-кларнета, двох валторн, арфи і струнних (1927—1928);

Op. 22 — Квартет в двох частинах

для скрипки, кларнета, тенора-саксофона і фортепіано (1928—1930);

Op. 23 — Три пісні для голосу і фортепіано

з «Непрохідного шляху» («Viae inviae») Йоне Гильдегард (1934);

1. «Das Dunkle Herz» / «Темне серце» (1934);

2. «Es stürzt aus Höhen Frische» / «Спрямовується з висот» (1933);

3. «Herr Jesus mein» / «Господь Ісус мій» (1933);

Op. 24 — Концерт для 9 інструментів

(флейти, гобоя, валторни, труби, тромбона, скрипки, альта і фортепіано, 1931—1934);

Op. 25 — Три пісні на вірші Г. Йоне для голосу і фортепіано (1934);

1. «Wie bin ich froh!» / «Як я радий»;

2. «Des Herzens Purpurvogel» / «Пурпурний птах серця»;

3. «Sterne, Ihr silbernen Bienen» / «Зірки»;

Op. 26 — Світло очей (Das Augenlicht) для змішаного хору і оркестру

на слова Г. Йоне (1935);

Op. 27 — Варіації для фортепіано в трьох частинах (1935—1936);
Op. 28 — Струнний квартет в трьох частинах (1936—1938);
Op. 29 — Перша кантата для сопрано, змішаного хору і оркестру

на слова Г. Йоне (1938—1940);

1. «Zündender Lichtblitz» / «Запалююча блискавка життя»;

2. «Kleiner Flügel» / «Маленьке крильце»;

3. «Tönen die Seligen Saiten Apolls» / «Звучать блаженні струни Аполлона»;

Op. 30 — Варіації для оркестру (1940);
Op. 31 — Друга кантата для сопрано, баса, змішаного хору і оркестру

на слова Г. Йоне (1943);

1. «Schweigt auch die Welt» / «Світ також мовчить»;

2. «Sehr tiefverhalten» / «Глибоко приховане внутрішнє життя»;

3. «Schöpfen aus Brunnen» / «Черпати їх фонтанів неба»;

4. «Lichteste Bürden» / «Якнайлегші ноші дерев»;

5. «Freundselig ist das Wort» / «Привітне слово»;

6. «Gelockert aus dem Schoße» / «Звільнений з лона».

Твори без опусу

Дві п'єси для віолончелі і фортепіано (1899)

1. Langsam G-dur;

2. Langsam F-dur

В літньому вітрі (Im Sommerwind) Ідилія для великого оркестру по поемі Б. Вілле (1904)
Повільна п'єса (Langsamer Satz) для струнного квартету (1905)
Струнний квартет (1905)
П'єса (Satz) для фортепіано (1906)
Сонатна п'єса (рондо) (Sonatensatz — Rondo) для фортепіано (1906)
Рондо для струнного квартету (1906)
Квінтет для фортепіано і струнного квартету (1907)
П'єси для оркестру (1913)

1. Bewegt

2. Langsam (Sotenuto)

3. Sehr Bewegte Viertel

4. Langsame Viertel

5. Alla breve

Соната для віолончелі і фортепіано (1914)
Дитяча п'єса (Kinderstück) для фортепіано (1925)
П'єса (Klavierstück) для фортепіано (1925)
П'єса (Satz) для струнного тріо (1925)
Пісні (1899—1914)

Транскрипції

Камерна симфонія Арнольда Шенберга op. 9 — для флейти (або 2-ї скрипки), кларнета (або альта), скрипки, віолончелі і фортепіано (1922-3)
Німецькі танці Франца Шуберта — для оркестру (1931);
Фуга (річерката) І. С. Баха — для оркестру (1934-5);

Бібліографія

Холопов Ю. Н. Антон Веберн. Жизнь и творчество [Т. 1] [1973] — М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. яз.); Milano,1990 (на итал. яз.). Соавтор — Валентина Холопова.
Холопов Ю. Н. Музыка Веберна [Т. 2] [1975] М.: Композитор, 1999. Соавтор Валентина Холопова.
Антон Веберн: Лекции о музыке, письма, Пер. В. Г. Шнитке. — Москва, «Музыка», 1975.
Денисов Едісон Васильович: Додекафония и проблемы современной композиторской техники. // Музыка и современность. Вып. 6 — М., 1969. с. 478—525.
Кудряшов О. Характерные особенности техники и формы ранних произведений Веберна. // Проблемы музыкальной науки. Вып. 2. — М., 1973.
Moldenhauer, Hans (1961). The Death of Anton Webern. — New York: Philosophical Library.
Tsang, Lee (2002). The Atonal Music of Anton Webern (1998) by Allen Forte. // Журнал Music Analysis, 21/III (October), 417-27.
Reich W., A. Webern. Weg und Gestalt, Z., 1961.
Kolneder W., A. Webern. Einführung in Werk und Stil. — Rodenkirchen, 1961.