Рогозін Олег Костянтинович

Олег Костянтинович Рогозін
рос. Олег Констянтинович Рогозин
Народження	31 жовтня 1929(1929-10-31)  Москва, СРСР
Смерть	24 березня 2010(2010-03-24) (80 років)  Москва, Росія
Національність	росіянин
Країна	СРСР  Росія
Вид збройних сил	авіація
Освіта	Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського
Партія	Родина
Звання	Генерал-лейтенант
Діти	Дмитро Олегович Рогозін Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна)
Нагороди

Олег Костянтинович Рогозін (рос. Олег Константинович Рогозин; 31 жовтня 1929, Москва, СРСР — 24 березня 2010, Москва, Росія) — радянський учений, організатор оборонної промисловості СРСР. Генерал-лейтенант, заступник начальника служби озброєнь Міністерства оборони СРСР (до 1989 року). Професор, доктор технічних наук. Батько російського політика та пропагандиста Дмитра Рогозіна.

Біографія

Олег Рогозін народився 31 жовтня 1929 в Москві.

У січні 1944 — листопаді 1946 років — слюсар-механік заводу №339 НКАП (м. Москва). У листопаді 1946 — грудні 1948 років — механік у Всеросійському науково-дослідницькому інституті автоматики імені Духова.

В армії з січня 1949 року. У грудні 1951 року закінчив 1-е Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків і до серпня 1954 року служив у ньому льотчиком-інструктором.

Торішнього серпня 1959 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Жуковського. Працював у центральному апараті Міністерства оборони СРСР. У 1971 році Олег Костянтинович був призначений заступником начальника відділу дослідного будівництва та серійних замовлень центрального апарату Військово-повітряних сил. У 1974 році Рогозін призначається першим заступником начальника Управління дослідного будівництва та серійних замовлень Військово-повітряних сил, відповідальним за організацію нових розробок авіаційної техніки та контроль за ходом їх виконання. З 1975 по 1982 рік — начальник цього управління.

З 1982 до 1990 року він – начальник Управління перспективних досліджень та програм озброєння, заступник начальника озброєння Міністерства оборони СРСР. 1984 року Рогозін призначається також головою Міжвідомчої науково-координаційної Ради при Державній комісії Ради Міністрів СРСР з військово-промислових питань.

Науковець

Після відставки працював провідним науковим співробітником РАН^[уточнити].

Доктор технічних наук, професор. Основна наукова діяльність: теорія озброєння, проблеми розвитку озброєнь, військова безпека. У 1991—1992 роках працював у Центрі міжнародних та стратегічних досліджень Олексія Подберьозкіна.

Політик

У вересні 2005 року очолив список кандидатів у депутати Законодавчих зборів Івановської області від партії «Родина». Проте в інтерв'ю Рогозін зазначив, що «завжди був і залишається комуністом»[1]. На виборах 4 грудня 2005 року «Родина» отримала 10,5%. Сам Олег Рогозін відмовився від депутатського мандату.

Смерть

Помер 24 березня 2010 року в Москві після тяжкої та тривалої хвороби.

Сім'я

Батьки

• Мати — Наталія Борисівна Міткевич-Жолток — онука поліцмейстера четвертого відділення Московської міської поліції генерал-майора Миколи Антоновича Міткевич-Жолтка.
• Батько — Костянтин Павлович Рогозін — розкуркулений селянин Іваново-Вознесенської губернії.

Діти

• Дочка — Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна) (нар. 1953) — авіаційна інженерка, докторка економічних наук, дружина авіаконструктора Віктора Ліванова.
• Син — Дмитро Олегович Рогозін (нар. 1963) — російський державний діяч.

Нагороди

• 1976 — орден Трудового Червоного Прапора[2]
• 1981 — орден Жовтневої Революції[3]
• 1983 — Державна премія СРСР[4]
• 1988 — орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня[5].

18 медалей, 3 ордени та 8 медалей країн-учасниць Варшавського договору[6].

Лауреат Золотої медалі імені генерального конструктора ракетно-космічної техніки академіка Володимира Уткіна у номінації «За внесок у розвиток економіки та зміцнення обороноздатності країни» (2004)[6].

Бібліографія

Автор публікацій, серед них:

• «Незабутні імена та звершення» (рос. «Незабываемые имена и свершения»; 2004) — книга спогадів про організацію та розвиток оборонної промисловості СРСР у післявоєнний період[7].

Примітки

1. Олег Рогозин: «Россию спасет патриотизм»^[недоступне посилання] // Молодёжная газета, 30 сентября 2005
2. Указ Президії ЗС СРСР від 1 листопада 1976 року
3. Указ Президії ЗС СРСР від 23 липня 1981 року
4. Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР від 16 серпня 1983 року
5. Указ Президії ЗС СРСР від 19 лютого 1988 року
6. Присуждены золотые и серебряные медали имени академика В. Ф. Уткина^[недоступне посилання з листопада 2018] // Военно-промышленный курьер, № 40 (57), 20 — 26 октября 2004
7. Рогозин О. К. Незабываемые имена и свершения [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Изд.: Ладога-100. ISBN 5-94494-026-3

Посилання

• Некролог на сайті газети «Красная звезда», 2010.