Походив з династії Капетінгів. Син Роберта II Побожного, короля Франції, та Констанції Арльської. У 1025 році після смерті старшого брата Гуго Магнуса Роберт разом зі іншим братом Генріхом повстав проти батька. Вони захопили кілька замків, після чого помирилися з королем Робертом II.
У 1031 році помер батько, якому успадковував старший брат Роберта — Генріх I. Проте Роберт за підтримки матері повстав проти нього, претендуючи на трон. Але проти Роберта виступив Роберт I, герцог Нормандії. Тому принц Роберт не зміг закріпитися у Парижі. У підсумку в 1032 році Роберт замирився з королем Генріхом I. За умовами договору Роберт отримав Бургундське герцогство, натомість відмовився від зазіхань на трон.
Герцог
З самого початку правління Роберт I стикнувся з протистоянням фактично незалежних графств — Шалонського, Маконського, Неверського, Осерського та Тоннерського — які не визнавали влади герцога. Тому спочатку Роберт I спробував приборкати Рено I, графа Осера. Це призвело до війни, що тривала до 1036 року. У 1033 році пошлюбив доньку сеньйора Семюра. У 1045 році розпочав війну з Вільгельмом I, новим графом Шалону, Невера і Осера.
У 1048 році під час сварки під час бенкету убив свого тестя Далмаса де Семюра та його сина Жосерана, що намагався заступитися за батька. Після цього розлучився з першою дружиною. Щоб отримати прощення, Роберт I був змушений здійснити прощу до Риму і заснувати монастир в Семюрі як покаяння. У 1050 році приєднав до своїх володінь Семюр-ен-Оксуа.
1057 року герцогське військо на чолі із сином Роберта I — Гуго вдерлося до графства Осер, сплюндрувавши місто Сен-Бріс. У 1058 році допоміг Тібо I, графу Блуа, стати графом Шампані. Того ж року здійснив похід на допомогу Рамона Баранґе I, графа Барселони.
У 1059 або 1060 році в одному з конфліктів загинув старший син і спадкоємець Гуго. Це змінило характер герцога, який став більш жорстоким. У відповідь герцог напав на герцогство Осер, а також Еженона, єпископа Отена. З цієї причини в 1063 році в Отені зібрався церковний собор за участю Жоффруа, архієпископа Ліона, Гуго, архієпископа Безансона, Ашарда, єпископа Шалон-сюр-Сон, Дрогона, єпископа Макона та Гуго, абата Клюні. На зустріч прибув і Роберт I. Завдяки посередництву абата Гуго, герцог пробачив смерть сина, що добре відбилося на політичному спокої в герцогстві.
Після смерті в 1072 або в 1074 році свого другого сина Генріха, Роберт I спробував заповідати герцогство своєму третьому синові, але онук, старший син Генріха, Гуго відстояв своє право на спадок.
Констанція (1046—1093), дружина Альфонсо VI, короля Кастилії і Леону
2. Дружина — Ірменгарда-Бланка (бл. 1018—1076) с 1048 года), донька Фулька III, графа Анжу
Ґільдегарда (1056—1104), дружина Вільгельма VIII, герцога Аквітанії
Джерела
Elizabeth Hallam, Capetian France:987-1328, (Longman Group Ltd., 1980), 30.
Georges Duby, The Knight, the Lady and the Priest, (University of Chicago Press, 1981), 90.
Jean Richard: Robert I., Hzg. v. Burgund. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 7, LexMA-Verlag, München 1995, ISBN 3-7608-8907-7, Sp. 891 f.
Louis Halphen, «La Francia dell'XI secolo», cap. XXIV, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 770—806.