Ритрівський замок

Ритрівський замок
Руїни замкової вежі
49°29′19.73″ пн. ш. 20°41′12.58″ сх. д.
Тип	замок
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі
Країна	Польща : ISO3166-1 alpha-3:POL; ISO3166-1 цифровий:616;
Розташування	c. Ритро, Гміна Ритро, Новосондецький повіт, Малопольське воєводство
Засновано	15 століття
Ритрівський замок (Польща)
Ритрівський замок у Вікісховищі

Ритрівський замок (пол. Zamek w Rytrze) — руїни середньовічного замку, що розміщуються на високому пагорбі (463 м над рівнем моря[1]) на правому березі річки Попрад, поблизу від села Ритро у гміні Ритро Новосондецького повіту Малопольського воєводства в Польщі.

Історія

Замок, ймовірно, було побудовано на межі XIII—XIV століть[2]. Деякі автори раніше припускали, що найдавнішу частину замку — муровану вежу, почали споруджувати ще у XII столітті[3], однак зараз вважається, що її спорудили у XIII столітті[4].

У історичних джерелах немає інформації щодо того, хто збудував замок. Перша згадка про нього походить з 1312 року і міститься у привілеї, виданому майбутнім польським королем Владиславом Локеткою ордену кларисок зі Старого Сонча щодо права збирати мито «під замком Ріттер» (лат. Prope castrum Ritter).

Згадка про замок у Ритро також міститься у грамоті Владислава Локетка від 1331 року, який надав сандецьким міщанам ліс «поруч із замком Рітер» (лат. Ultra Rither castrum sitam)[3]. У XV столітті замок в Ритро було перебудовано, у той час він був резиденцією сандецьких старост[2].

Вже з XIII століття замок належав до королівського домену[1]. Він залишився в руках державців: Якуша з Ботурчина гербу Чевоя, родини Топорчиків гербу Топор, які взяли прізвище Ритерських; у XVI столітті адміністратором став Пйотр Кміта. Незабаром замок перетворився на руїну, про що свідчить реляція Марціна Бельського та люстрації з 1616—1617 років[1]. Замок, ймовірно, було знищено під час нападу семигородського князя Ракоці Дєрдя II у 1657 році[3].

Архітектура

Замок складався з власне замку, розташованого на вершині пагорба, який було споруджено на плані неправильного п'ятикутника, та передзамча, розташованого з північної сторони та захищеного земляним валом. Замкове подвір'я з трьох боків оточували мури; з четвертої сторони його замикав житловий будинок, який складався з двох частин та був побудований на прямокутному плані. До західного муру прилягала кам'яна вежа із зовнішнім діаметром біля основи 9,5 м та внутрішнім — від 2,4 до 2,6 м, побудована з пісковика. Вежа збереглася до висоти близько 10 м[1] та має певну схожість з вежею замку у Чхуві[3].

Сучасність

До нашого часу збереглися руїни вежі та залишки стін, ймовірно, житлового будинку[5].

Світлини

• 
  Замкова вежа
• 
  Вигляд замкової гори із руїнами замка
• 
  Панорамний вигляд на замок та навколишні ліси

Примітки

1. Kajzer, Leszek.; Salm, Jan. (2001). Leksykon zamków w Polsce. Arkady. с. 439—441. ISBN 8321341586. OCLC 48162155. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
2. Marsza·lek, Juliusz. (1993). Katalog grodzisk i zamczysk w Karpatach. Kryciński. с. 193. ISBN 83-85531-02-5. OCLC 243800243.
3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 17 червня 2020.
4. Rams, Mariusz. Zamek w Rytrze - historia, stan obecny i pewna koncepcja odtworzenia charakteru miejsca. web.archive.org. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 17 червня 2020.
5. Leńczyk, Gabriel. (1983). Katalog grodzisk i zamczysk z terenu Małopolski ... Muzeum Archeologiczne w Krakowie. с. 29. OCLC 499997116. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.

Література

• J. Leśniak, A. Leśniak, Encyklopedia Sądecka, Urząd Miejski, Nowy Sącz 2000.
• L. Kajzer, S. Kołodziejski, J. Salm, Leksykon zamków w Polsce, red. nauk. L. Kajzer, Wydawnictwo Arkady, Warszawa 2002.
• G. Leńczyk, Katalog grodzisk i zamczysk z terenu Małopolski, Muzeum Archeologiczne w Krakowie, Kraków 1983.
• J. Marszałek, Katalog grodzisk i zamczysk w Karpatach, Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Warszawa 1993.
• Rytro w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego. T. X: Rukszenice – Sochaczew. Warszawa 1889.