|
Рижков Микола ІвановичРижко́в Мико́ла Іва́нович (рос. Никола́й Ива́нович Рыжко́в, 28 вересня 1929, с. Диліївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 28 лютого 2024, Москва, Росія[7]) — радянський партійний діяч. Голова Ради Міністрів СРСР, депутат Державної Думи Російської Федерації. Член ЦК КПРС в 1981—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПРС з 23 квітня 1985 по 13 липня 1990 року. Депутат Верховної Ради СРСР 9 — 11-го скликань. Народний депутат СРСР в 1989—1991 роках. Життєпис Народився 28 вересня 1929 в селі Диліївка[8] поблизу Північного рудника (зараз смт Північне [джерело?] Торецької міськради Донецької області) в родині робітника-шахтаря. Його дід Федір разом з родиною на початку XX століття приїхав до Донбасу і розпочав роботу на Північному руднику. У 1946 вступив до Краматорського машинобудівного технікуму за спеціальністю технік-механік, який закінчив у 1950. Після закінчення технікуму за розподіленням був направлений у Свердловськ на Уральський машинобудівний завод. У 1950—1955 роках — змінний майстер, начальник прольоту, в 1955—1959 роках — начальник цеху «Уралмашзаводу». Член КПРС з 1956 року. У 1959 році без відриву від виробництва закінчив Уральський політехнічний інститут імені Кірова. У 1959—1965 роках — головний технолог із зварювання, заступник директора, в 1965—1970 роках — головний інженер, в 1970—1971 роках — директор «Уралмашзаводу». У 1971—1975 роках — генеральний директор виробничого об'єднання «Уралмаш», де загалом пропрацював 25 років. У 1975 році переведений до Москви на посаду першого заступника міністра важкого і транспортного машинобудування СРСР. У 1979—1982 роках — перший заступник голови Держплану СРСР. З 22 листопада 1982 по 15 жовтня 1985 року — секретар ЦК КПРС з економіки та завідувач економічного відділу ЦК КПРС. 27 вересня 1985 — грудень 1990 (офіційно 14 січня 1991) року — голова Ради Міністрів СРСР. Під час роботи на посаді Голови Ради Міністрів СРСР Рижков керував штабом з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, організовував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також з ліквідації наслідків землетрусу в Вірменії (Спітак, Ленінакан). 19 січня 1991 пішов у відставку з посади Голови Ради Міністрів СРСР внаслідок незгоди з політичними й економічними реформами, які проводилися в країні. У 1991 балотується кандидатом в президенти РФ. На виборах в червні 1991 здобув друге місце, перемогу здобув Борис Єльцин. З 1995 — депутат Державної думи Російської Федерації, з 2003 — член Ради Федерації. Мешкав у Москві. Антиукраїнська діяльність Проголосував за введення російських військ в Україну. За підтримку загарбницької політики Путіна до нього застосовані санкції у вигляді заморожування активів і заборони на в'їзд з боку країн ЄС 17 березня [9] та США 20 березня 2014[10]. Наукова і творча працяЛауреат Державної премії СРСР (1969 і 1979). Дійсний член Академії соціальних наук, Академії технологічних наук, Міжнародної інженерної академії. Рижков — автор 6 винаходів, багатьох наукових робіт з машинобудування. Книги
Нагороди, звання
У 1998 році за вагомий особистий внесок в організацію відновлювальних робіт після Спітакського землетрусу в місті Спітаку М. І. Рижкову був встановлений пам'ятник[11], а у 2008 році йому було надано звання «Національний герой Вірменії», з врученням Ордена Вітчизни[12].
Церковні
Санкції17 березня 2014 року потрапив під санкції Євросоюзу, оскільки "публічно підтримав у Раді Федерації введення російських військ в Україну".[15] За аналогічними підставами потрапив під санкції США, Канади, Швейцарії та Австралії.[16] Після вторгнення Росії в Україну внесений до списку санкцій України та Нової Зеландії.[16] Примітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рижков Микола Іванович
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
