Рибак Степан Йосипович
Степан Йосипович Рибак (*6 січня 1948, Отинія — †25 вересня 2023, Івано-Франківськ)[2] — радянський та український футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за своїми виступами в івано-франківському «Спартаку» (365 матчів у чемпіонатах СРСР в класі «Б» та першій лізі)[3], а також в армійському клубі СК «Луцьк». Чемпіон УРСР 1969 і 1972 року. Заслужений тренер України[4][5]. Клубна кар'єра футболістаСтепан Рибак народився 1948 року в селищі Отинія, що на Покутті. Футболом захопився в шестилітньому віці. У сезоні 1963-го в 15 років дебютував у змаганнях обласної першості за дорослий склад отинійського «Колгоспника». В ту пору паралельно отримав можливість відвідувати тренування юнацької групи підготовки при команді майстрів «Спартак» в Івано-Франківську. У 1965 році колишній футболіст та відомий на Прикарпатті тренер Михайло Турянський запросив перспективного юнака до аматорського коломийського колективу «Карпати»[6]. Разом з цією командою через рік Степан Рибак стає бронзовим призером чемпіонату Івано-Франківщини. Окрім того, у фіналі Кубка області коломияни завдяки його гольовому дублю здолали калуський «Хімік» (2:0) та стали володарями почесного трофея[7]. Наприкінці 1966 року Степан Рибак перейшов до команди класу «Б» «Спартак» (Івано-Франківськ), куди його запросив тодішній тренер клубу, а в минулому відомий футболіст Мирослав Думанський[8]. У команді молодий новобранець швидко став одним із гравців основного складу. На кінець 60-х—початок 70-х років припали одні з найяскравіших сторінок у клубній історії «Спартака». Спочатку спартаківці, а з ними і Степан Рибак, у 1969 році стали чемпіонами УРСР серед команд класу «Б»[4][5], а згодом в 1972 році — переможцями зонального турніру, своєрідного аналога чемпіонату УРСР. Далі «Спартак» за результатами перехідних матчів проти ризької «Даугави» здобув путівку до першої ліги СРСР[9][10]. Проте очікуваний першоліговий дебют Степану Рибаку довелось ненадовго відкласти — разом із кількома партерами-спартаківцями його призвали до лав Радянської Армії[11]. Службу проходив в армійській команді СК «Луцьк» на пару з нещодавнім одноклубником Валерієм Голубцовим[12]. Несподівано для самого футболіста восени 1973-го його повернули до рідного івано-франківського «Спартака»[13]. Протягом чотирьох наступних років він виступав у складі прикарпатської команди вже в першій лізі, провівши у другому за силою радянському дивізіоні 138 матчів. Як футболіст, Степан Рибак завжди вирізнявся посеред інших спартаківців своєю філігранною технікою, був неповторним майстром з виконанням штрафних та кутових ударів[6]. По закінченні сезону 1977-го через проблеми зі здоров'ям передчасно завершив виступи на футбольних полях на майстрівському рівні[6]. Наступного року провів ще один сезон, але вже в аматорській обласній першості у складі отинійської команди. Надалі в спортивній біографії Степана Рибака (тепер вже в якості тренера) ще траплялися поодинокі випадки, коли він за надзвичайних обставин змушений був виходити на поле в офіційних змаганнях чемпіонату Івано-Франківщини. Востаннє знаний майстер зробив це на початку 2000-х у 54-літньому віці [14]. Тренерська роботаУ 1972 році, ще в період своїх активних виступів на футбольних полях, Степан Рибак закінчив історичний факультет Івано-Франківського педінституту[5][6]. Невдовзі після завершення кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Не одне десятиліття спеціалізувався на роботі з підготовки найближчого резерву для найкращих футбольних команд краю. Тривалий час працював у штаті івано-франківської СДЮШОР «Прикарпаття», пройшовши у ній шлях від рядового наставника до директора закладу[5]. У різні роки футбольні майстер–класи Рибака–тренера пройшли в командах спортивної школи та збірних області такі знані не лише на теренах Івано-Франківщини виконавці, як Р. Максимюк, М. Старостяк, В. Тофан, В. Ларін, Є. Ручкан, О. Піхальонок, В. Рій, І. Панчишин[14]... Врешті за високі спортивні досягнення під час роботи в дитячо-юнацькому футболі Степану Рибаку присвоїли звання «Заслужений тренер України». Був у тренерській діяльності Степана Рибака й досвід роботи у великому футболі. У сезоні 1981-го він працював другим тренером першолігового «Прикарпаття» (вже таку назву носив тоді рідний йому «Спартак»). Після проголошення незалежності України в ході національного чемпіонату 1992/1993 перебував на посаді начальника команди перехідної ліги «Лисоня» (Бережани) та навіть з'явився на полі у статусі її гравця під час одного з поєдинків першості[6]. Згодом у другій половині 1993 року Степана Рибака запросили на посаду головного тренера іншого клубу, що змагався у турнірі перехідної ліги, «Бескид» (Надвірна)[5]. На зламі ХХ—ХХІ ст. Степан Рибак не один сезон присвятив себе роботі з аматорським колективом «Славія», який у друголіговій першості Івано-Франківщини представляв рідну наставнику Отинію. Від 2007-го протягом дев'яти років тренував клуб «Сокіл» (Угринів), що кілька чемпіонатів провів серед елітних команд області[15][5]. Через серйозні проблеми зі здоров'ям в середині 2010-х Степан Рибак вимушено завершив тренерську кар'єру[4][6]. Літературна творчістьУ 2016 році побачила світ книга Степана Рибака «Спогади з вірою в майбутнє…». У автобіографічному художньо-публіцистичному нарисі автор здійснив спробу розповісти широкому загалу читачів про свій особистий шлях до футбольних вершин і про історію легендарного івано-франківського «Спартака» 1960-х—1970-х років. Спогади ветерана прикарпатського спорту супроводжуються корисними порадами підростаючому поколінню футболістів. Окреме місце в книзі також займають вірші-присвяти Степана Рибака улюбленій грі та своїм найближчим одноклубникам-спартаківцям[5]. Згодом Степан Рибак розпочав роботу над наступною книгою, вихід якої планував приурочити 50-літтю здобуття івано-франківським «Спартаком» перемоги в чемпіонаті УРСР 1972 року. На жаль, видання під назвою «Мій нелегкий футбольний марафон...» з'явилося на світ пізніше запланованої дати, вже після смерті автора у 2023 році[16]. ВшануванняУ січні 2018 року в Івано-Франківську відбувся футбольний турнір до 70-ї річниці від дня народження Степана Рибака[17]. Досягнення
Примітки
Посилання
ДжерелаГорощак Володимир, Белей Петро. Календар-довідник «Футбол 93—94». — Івано-Франківськ, 1994. — 101 с. Рибак Степан. «Спогади з вірою в майбутнє…». — Івано-Франківськ: «ЛІК», 2016. — 91 с. Рибак Степан. «Мій нелегкий футбольний марафон...». — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2023. — 183 с.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
