Референдум боснійських сербів 1991

Референдум про незалежність Боснії і Герцеговини
Чи згодні ви з рішенням Скупщини сербського народу в Боснії та Герцеговині від 24 жовтня 1991 року про те, щоб сербський народ залишився у спільній державі Югославія із Сербією, Чорногорією, САО Країною, САО Славонією, Баранею та Західним Сремом та іншими, хто висловиться за це? Да ли сте сагласни са Одлуком Скупштине српског народа у Босни и Херцеговини, од 24. октобра 1991. године, да српски народ остане у заједничкој држави Југославији, са Србијом, Црном Гором, САО Крајина, САО Славонија, Барања и Западни Срем, те другим који се за тај останак изјасне?
Розташування	СР Боснія і Герцеговина
Дата	10 листопада 1991
Результати за 1991 Карта тогочасної Боснії і Герцеговини, де відтінками синього позначено громади, в яких влада належала боснійським сербам

Референдум боснійських сербів 1991 року (серб. Плебисцит српског народа у Босни и Херцеговини) — плебісцит про те, щоб залишитися у спільній державі Югославії, який відбувся 10 листопада 1991 року[1] в окремих частинах Соціалістичної Республіки Боснія і Герцеговина, де значну частку населення становили боснійські серби. Його організувала створена 14 жовтня 1991 року[1] Скупщина сербського народу Боснії та Герцеговини.

Запитання плебісциту, поставлене сербам Боснії та Герцеговини, звучало так:

Чи згодні ви з рішенням Скупщини сербського народу в Боснії та Герцеговині від 24 жовтня 1991 року про те, щоб сербський народ залишився у спільній державі Югославія із Сербією, Чорногорією, САО Країни, САО Славонії, Барані та Західного Срему та іншими, хто висловиться за це?[2]

На це схвально відповіли 98% виборців, і за наслідками плебісциту 9 січня 1992 року було утворено Республіку сербського народу Боснії та Герцеговини.[1]

Результати

Запитання	За		Проти		Недійсні/ незаповнені	Всього голосів	Зареєстрованих виборців	Явка	Результат
	Голоси	%	Голоси	%
Залишатися всім сербам у Югославії	1 161 146	98,00		2,00			1 550 000	85,00	Схвалено
Джерело: Direct Democracy

Подальші події

Боснійська влада визнала референдум неконституційним.[3] Пізніше, а саме 29 лютого і 1 березня 1992 року, вона провела всенародний референдум про незалежність, який, у свою чергу, бойкотувала більшість боснійських сербів.[4] Стівен Л. Бург (Steven L. Burg) і Пол С. Шоуп (Paul S. Shoup) розцінили запитання плебісциту, в якому виборцям пропонували залишитися у «спільній державі з Сербією, Чорногорією, САО Країною, САО Славонією, Баранею і Західним Сремом та іншими [ САО ] як таке, що, по суті, пропагувало ідею Великої Сербії.[5]

Примітки

1. Bosnien-Herzegowina, serbischer Teil, 10. November 1991 : Unabhängige Serbische Republik in Bosnien-Herzegowina Direct Democracy
2. Steven L Burg & Paul S Shoup (2000) The War in Bosnia-Herzegovina: Ethnic Conflict and International Intervention M.E. Sharpe, p74
3. Nettelfield, 2010, с. 67.
4. Prosecutor v. Karadžić – Judgement, 24 March 2016, p. 20.
5. Burg та Shoup, 2015, с. 107.

Посилання

• НАРОДНА СКУПШТИНА РЕПУБЛИКЕ СРПСКЕ 1991–2011. Каталог изложбе (серб.)
• Декларација о проглашењу Републике српског народа Босне и Херцеговине (серб.)
• Глас Српске: Историјске одлуке за настанак Српске 07.01.2012 (серб.)

Література

• Burg, Steven L.; Shoup, Paul S. (2015). Ethnic Conflict and International Intervention: Crisis in Bosnia-Herzegovina, 1990-93: Crisis in Bosnia-Herzegovina. Routledge. ISBN 9781317471011.
• Nettelfield, Lara J. (2010). Courting Democracy in Bosnia and Herzegovina. Cambridge, England: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76380-6. LCCN 2010002815.

Інші джерела

• Prosecutor vs. Radovan Karadžić – Judgement (PDF). International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia. 26 березня 2016.
• Жиловић, Марко (2013). Етнификација политике у Хрватској и Босни пред ратни распад Југославије (PDF). Синтезис. 5 (1): 1—19.