Виробництво (видобуток) урану у світі в 2005 році (у відсотках країн порівняно з лідером — Канадою: 100 % = 11 627 тонн).
Ресурси урану 53-х країн світу оцінювалися приблизно в 17 млн т, з яких майже 12 млн т відносять до прогнозних ресурсів (табл.) Ця оцінка не включає дані по ресурсах урану в фосфоритах, оскільки їх облік може створити помилкове враження про доступну кількість урану. Хоч у чотирьох фосфоритових родовищах Марокко міститься понад 6,5 млн т урану і ще близько 0,5—1,0 млн т залягає в п'яти фосфоритових родовищах США, однак малий вміст урану в цих рудах (від 60 до 180 г/т) призводить до того, що в сучасних умовах їх переробка на уран нерентабельна[Note 1][1].
Основні прогнозні ресурси урану зосереджені в США, Китаї, Монголії, Росії і ПАР — у кожній із цих країн вони перевищують 1 млн т. До цієї ж групи країн можна зарахувати й Австралію, де облік прогнозних ресурсів не здійснюється. За оцінкою МАГАТЕ від 1992 р., прогнозні ресурси урану в Австралії становили 2,6—3,9 млн т. За кількістю загальних запасів урану виділяються Австралія, Казахстан і Канада із запасами понад 400 тис. т у кожній. На їх частку в 1996 р. припадало 53 % світових загальних запасів урану.
У групу країн із запасами понад 100 тис.т урану входили ПАР, Бразилія, Намібія, Росія, США й Узбекистан. У цих 9 країнах зосереджено 88 % світових загальних запасів урану.[1]
Табл. Ресурси і запаси урану на межі ХХ-XXI ст. (тис. т) і середній вміст урану в рудах (%)
Потреби промисловості в урановорудній сировині в кінці ХХ ст. задовольнялася за рахунок відпрацювання родовищ 9 геолого-промислових типів: «незгідні», «піщані», «конгломератні», «жильні», «брекчієві», «інтрузивні» (аляскитові), «вулканітові», «метасоматитові» і «фосфоритові».
Із дев'яти країн, що лідирують у видобутку урану (не менше 1 тис.т), — Канада, Австралія, Нігер, Намібія, США, Росія, Узбекистан, ПАР і Казахстан, — Австралія, Казахстан і ПАР забезпечені підтвердженими запасами більш ніж на 100 років. У Нігерії забезпеченість такими запасами становить 20 років, у Канаді — приблизно 30, в Узбекистані — 40, у Намібії і США — по 50, у Росії — 70 років. Однак, з урахуванням постійного зростання видобутку, терміни вичерпання підтверджених запасів можуть істотно скоротитися. У Росії, наприклад, при рівні видобутку, що прогнозується (близько 10 тис. т урану на рік), підтверджені запаси, навіть разом з їх резервом, будуть вичерпані протягом 20 років.
Україна має найбільші в Європі ресурси та загальні запаси урану (табл.), які виявлені в межах Українського щита. За ресурсами й підтвердженими запасами урану Україна входить до першої десятки країн світу. Частка України в світових ресурсах — 1,8 %. Державним балансом запасів корисних копалин України враховується 17 родовищ (Кіровоградська обл. — 14, Миколаївська — 2, Дніпропетровська — 1). Відкрито й розвідано 21 родовище.
Оцінки ресурсів урану в Україні дещо відрізняються. Так, за даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) за станом на 1 січня 2000 р.[джерело?], ресурси урану в Україні становили 235 тис. т. Основна їх маса пов'язана з урано-натрієвими (альбітитовими) формаціями (133,5 тис. т).
За інформацією Геннадія Буткевича на 2019 рік ресурси уранових руд в Україні оцінювались у 560 тис. тонн, а підтверджені запаси — 270 тис. тонн[2][3].
Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
